Chapter Of The Forest - Trevor Hall

I meet my Lord down by the river side

It hits me almost every time

Beauty runs so deep, that its hard to sleep at night

This is the chapter of the forest

Every line, and every From my heart it comes a pouring

Into every single melody

Flame without the smoke

Harness all the poetry

I swear I’ll never choke

Because I only speak of Narmada

Hara hara everyday

Make my love down at her waters

Calling on the mountain starter

No more books, no more empty words

No more running away from her

I now learn from the wind and rain

From the song of the lion’s mane

And as it touches and sun and moon

I sit back and behold that tomb

Of glory upon her name

We say hara hara hara Narmada

Well the one simple perspires

With a face that burns like fire

That’s where I lay my body down

Yeah, and in my dream I heard the lesson

Of the vault that holds the heavens in

So now I gaze upon the crowd, yeah

You see my woman she is stainless

I slip her at the base

Touch the face, all the Gods come out the mountain

Sweet embrace

You see her song it can’t be heard

Unless you let go of the world

So I laid it all down

And I behold what I heard

No more books, no more empty words

No more running away from her

I now learn from the wind and rain

From the song of the lion’s mane

And as it touches the sun and moon

I sit back and behold her tomb

All glory upon her name

We say hara hara hara Narmada

Я зустрічаю свого Господа на березі річки

Це мене вражає майже кожного разу

Краса настільки глибока, що важко спати вночі

Це глава лісу

Кожен рядок, і кожне З мого серця це ллється

У кожну мелодію

Полум'я без диму

Використовуйте всю поезію

Клянусь, що ніколи не задихнусь

Тому що я говорю лише про Нармаду

Хара хара кожен день

Зробіть мою любов у її водах

Виклик на гірський стартер

Немає більше книг, немає більше порожніх слів

Більше не потрібно тікати від неї

Тепер я вчуся на вітрі й дощу

З пісні лев’ячої гриви

І як воно доторкається і сонця, і місяця

Я сиджу і дивлюся на цю могилу

Слави її імені

Ми говоримо хара хара хара Нармада

Ну, простий потіє

З обличчям, яке палає, як вогонь

Ось де я лягаю тіло

Так, і у сні я почув урок

Про склепіння, яке тримає небо

Тож тепер я дивлюся на натовп, так

Бачиш, моя жінка — нержавіюча

Я підсунув її на базу

Торкніться обличчя, всі боги вийдуть з гори

Солодкі обійми

Ви бачите її пісню, яку не почути

Якщо ви не відпустите світ

Тож я все заклав

І я бачу те, що почув

Немає більше книг, немає більше порожніх слів

Більше не потрібно тікати від неї

Тепер я вчуся на вітрі й дощу

З пісні лев’ячої гриви

І як воно доторкається сонця й місяця

Я сиджу й дивлюся на її могилу

Вся слава її імені

Ми говоримо хара хара хара Нармада