Kanbrik - Trapani

Déjame que me baje del techo ya, el cielo me queda lejos, sí, a lo mejor será

que he deja’o el vicio

Y por eso como mucho llego al quicio de la puerta medio abierta de este vacío

interior

Pero pasan los dígitos del Casio y me impaciento en aquel rincón sombrío de la

cama

Y no me calman ni las tiras de los tiros por las iras que me entran al pensar

con quién coño te has metido

Llevas na' y menos, no me vengas de Seedorf

Dile a tu grupo de pájaros que les he quema’o el nido

Sí, loco, sí, Trapani ha sido, avanzo sin mirar atrás igual que Nocerino

Enciendo el Chesterfield mientras suena Mino Reitano

¿Vas de mangante?, pregunta en OpenCores por mis primos

Salgo del trabajo con cara de pocos amigos, llevo seis años ganando euros,

manchándome las manos

¿Y contigo?

los mismos que he contado

Yo me cargué a Pablito, ahora yo clavo los clavos en pizarras de serrín con

nuestras fotos del pasado

Aquí enforcado en la disco' me ponen Pasado Pisado

Me encuentro situaciones en el vértice del álamo

Me dirijo al baño corto por lo insano

Así no, coño, píntalas de lado y lo que sobre pa' un chino, así tiramos

chino-chano

Y salir de allí con la carita de Jean Reno

Jodidos como Johnny Dorelli en San Remo

Mirando las alianzas que unieron nuestros dedos

Por lo que pudiera pasar y al final no pasó

Y al final me encuentro solo en el salón y

«Tutta la vita sempre solo non sarò», sí

Kanbrik

Дай мені зараз з даху злізти, небо далеко, та може й буде

що я покинув порок

І тому максимум добираюся до петлі напіввідчинених дверей цієї порожнечі

всередині

Але цифри Casio проходять, і я впадаю в нетерпіння в тому похмурому кутку

ліжко

І постріли мене не заспокоюють від злості, яка приходить до мене, коли я думаю

з ким ти в біса зв'язався

Не везеш нічого і менше, не ходи до мене із Зедорфа

Скажи своїй групі птахів, що я спалив їхні гнізда

Так, божевільний, так, Трапані був, я йду вперед без оглядки, як Ночеріно

Я вмикаю Chesterfield, поки грає Міно Рейтано

Ви набираєте успіх? Запитайте в OpenCores про моїх двоюрідних братів

Я йду з роботи з обличчям кількох друзів, я заробляю євро шість років,

бруднити мої руки

А з вами?

ті самі, що я порахував

Я вбив Пабліто, тепер забиваю цвяхи в тирсу

наші фотографії з минулого

Тут, зосереджені на дискотеці, вони поставили мені Pasado Pisado

Знаходжу собі ситуації в вершині тополі

Я йду до ванної кімнати, для божевільних

Не так, блін, намалюй їх збоку і що лишається китайцю, так і кидаємо

чино-чано

І вийди звідти з маленьким обличчям Жана Рено

Облажався, як Джонні Дореллі в Сан-Ремо

Дивлячись на альянси, які з’єднали наші пальці

Бо те, що могло статися і врешті-решт не сталося

І врешті я опиняюся сам у вітальні і

«Tutta la vita завжди лише non sarò», так

Канбрик