Las Letanías de Satán - Transmetal

Oh, tú, el más sabio y el más hermoso de los Ángeles

Dios traicionado por la suerte y privado de toda alabanza

Príncipe del exilio, que padece injusticia, y que, aunque

Vencido, te levantas más fuerte

Tú que lo sabes todo rey de lo subterráneo

Familiar curador de la angustia humana

Tú, que aún a los leprosos y a los parias

Malditos despiertas, por amor, el gusto al Paraíso

Oh, tú que de la muerte tu vieja y fiel amante

Engendras la esperanza ¡que loca encantadora!

Tú que das al proscrito esa mirada, calma que

En torno a un patíbulo condena a todo un pueblo

Tú que sabes en qué rincones de tierras envidiadas encierra el Dios celoso

Las piedras más preciadas

Tú, cuya mirada conoce los profundos arsenales donde duerme sepultado

El pueblo de los metales

Tú, cuya larga mano oculta los precipicios al sonámbulo

Que camina errante al borde de los edificios

Tú que magníficamente suavizas los duros huesos del borracho

Empedernido pisado por los caballos

Gloria y loor a tí Satán

En las alturas del Cielo, donde reinas, y en las

Profundidades del Infierno, donde, vencido, sueñas en silencio

Haz que mi alma un día, bajo el Árbol de la

Ciencia, cerca de tí repose, cuando sobre tu frente, igual

Que un Templo nuevo, esparza su ramaje

Tú, que para consolar al hombre frágil que sufre

Nos enseñas a mezclar el salitre y el azufre

Tú que imprimes tu marca

Oh cómplice sutil, en la frente de Creso despiadado y vil

Tú que pones en los ojos y en el corazón de las jóvenes

El culto de las llagas y el amor por los andrajos

Báculo de exiliados, lámpara de inventores

Confesor de colgados y de conspiradores

Padre adoptivo de aquellos que en su negra cólera

Arrojó del Paraíso terrenal el Dios Padre

О ти, наймудріший і найпрекрасніший з Ангелів

Бог зраджений долею і позбавлений усякої похвали

Принц вигнання, який терпить несправедливість, і який, хоча

Переможений, ти стаєш сильнішим

Ти, хто знає все, король підземелля

Знайомий цілитель людських мук

Ви, навіть прокажені й ізгої

Блін прокинься, для любові, смак Раю

О, ти, що віддаєш смерті свого старого і вірного коханого

Ти породжуєш надію, яка шалено чарівна!

Ти, хто так дивиться на розбійника, заспокой його

Навколо ешафот засуджує ціле місто

Ви, хто знаєте, в яких закутках заздрісних країв замикає ревнивий Бог

найдорогоцінніші камені

Ти, чий погляд знає глибокі арсенали, де він спить, похований

Місто металів

Ти, чия довга рука ховає прірви від лунатика

Хто ходить блукаючи по краю будівель

Ти, що чудово розм'якшуєш тверді кістки п'яниці

Закоренілий затоптаний кіньми

Слава і хвала тобі Сатана

У висотах небесних, де царюєш ти, і в

Глибини пекла, де, переможений, ти мрієш у тиші

Зроби мою душу одного дня під деревом

Наука, відпочинок біля вас, коли на лобі, те саме

Нехай новий Храм розкине свої гілки

Ви, хто втішає слабку людину, яка страждає

Ви вчите нас, як змішувати селітру і сірку

Ви, хто друкує свій бренд

О хитрий спільник, на чолі Креза безжальний і підлий

Ти, що вкладаєш в очі і в серця молодих

Культ болячок і любов до ганчірок

Посох вигнанців, Лампа винахідників

Сповідник повішених і змовників

Прийомний батько тих, хто в своїй чорній злобі

Бог Отець вигнаний із земного Раю