Humanidad de Mármol - Transmetal

Suprimidos en algún lugar del infierno

Donde las flores mueren quemadas

El llanto de los niños pide…

Por su madre ya muerta

Solo la muerte los cobijará

Para llevarse su ruina y desventura

Hasta los blancos cielos

Que adornan de mármol la humanidad

Sufriendo como los ángeles

Olvidados en las sombras

Lágrimas rojas empapan

Los caminos del cielo insensible

Como acero cae la oscuridad

Sus tiernos rostros solo esperan ya

El frío beso de la muerte

Que aulla su nombre en soledad

…Humanidad de Mármol

…Humanidad de Mármol

…Humanidad de Mármol

Ellos se irán…

Con sangrientas sinfonías

Volando con los vientos…

De melancolía

Видалено десь у пеклі

де квіти гинуть спалені

Плач дітей питає…

Бо мати вже мертва

Тільки смерть дасть їм притулок

Щоб забрати їхню руїну й біду

до білих небес

Що прикрашають людство мармуром

Страждають як ангели

Забуті в тіні

червоні сльози мочать

Шляхи черствого неба

Як сталь темрява падає

Їх ніжні обличчя просто чекають

Холодний поцілунок смерті

Що виє його ім'я на самоті

…Мармурова людяність

…Мармурова людяність

…Мармурова людяність

Вони підуть…

З кривавими симфоніями

Летить з вітрами...

меланхолії