Oprechte Leugens - Tourist LeMC, Alice on the roof

T’was een oprechte leugen, en ik deed alsof’k ze geloofde

Als’k vertrok in goei humeur, was’t te danken aan haar toveren

Ik gaf haar ene van 50 en een kus op de hand

zwaar genoeg, dat mag wel op de leeftijd

Ik loop de straat in, relax, onbezwaard en voel me 5 glorieuze minuten,

iets minder eenzaam

Ik geniet, want ik weet dat kilte mij opwacht verderop

Ze staat klaar met de mantel van

Ik doe de knopen dicht en vraag mij af, wa kwam er nu weer eerst,

de problemen of de drank

Mijn verstand leidt al te veel over, zij wist beter, vertrok net op tijd

Goed voor haar, maar fataal voor mij

Nog voor da’k wist da’k iets verloren, was’k alles kwijt

Mijn jongste, zo’n schoon kind, niet gezien sinds veel te lang

da’k nog een plek heb in haar schilderij

Ik vraag mij af: heeft het nog zin?

Waarom doet de mens nog voort, en bestaat ge eigenlijk nog wel als niemand meer

in u gelooft

Blijf nog efkes vanna-a-acht, want ik zie u toch zo geire

Vergeet uw zorgen en uw verdriet, hier bij mij bestaan ze niet, hier bij mij

bestaan ze niet

T’was een oprechte leugen en ik deed alsof’k ze geloofde

Waarom doorprikken als de illusie zo goed doet

Ik kijk nog eens om en groet die kostbare tederheid, dankbaar zijn is

makkelijker in moeilijker tijd

Doe nog een laatste tour door mijn stad

Ik zie ne klosjaar, een gevecht, ik zie’n vreugde, eenzaamheid en denk ik terug

aan hoe het vroeger was

Hoe kan het da alles verandert en toch hetzelfde blijft

Outcast, zo geboren, zo zal ik eindigen

Ik staan aan de zelfkant, ik staan tussen de mijnen, da vind ik niet erg

Trok het nooit in twijfel, stad is van mij, zo als ik van de stad ben

Passeer een kroeg of twee, nog verder langs de kaaien

Misschien lijk ik toch meer dan ik wil op m’n vader en ben ik dan zelf geworden

wat ik ooit zo haatte?

Het leven heeft soms rare humor, maar het lachen vergaat me

Ik koop een ticket aller sans retour

Het schip klaar om uit te varen, ik kijk om en zie ze voor m’n geesten,

met diezelfde woorden, een ander uitzwaaien

Blijf nog efkes vanna-a-acht, want ik zie u toch zo geire

Vergeet uw zorgen en uw verdriet, hier bij mij bestaan ze niet, hier bij mij

bestaan ze niet

Це була щира брехня, і я вдав, що вірю в це

Якщо я пішов у гарному настрої, то завдяки її магії

Я дав їй один із 50 і поцілував руку

достатньо важкий, що дозволено у віку

Я виходжу на вулицю, розслабляюсь, не обтяжений і відчуваю 5 чудових хвилин,

трохи менш самотній

Я насолоджуюсь, бо знаю, що нижче мене чекає холод

Вона готова з плащем

Я зав’язую гудзики і дивуюсь, що прийшло зараз знову,

 проблеми чи напій

Мій розум уже занадто про багато, вона знала краще, пішла якраз вчасно

Добре для неї, але фатально для мене

Перш ніж я зрозумів, що втратив щось, я втратив усе

Моя наймолодша, така гарна дитина, яку не бачили надто довго

що я все ще маю місце в її картині

Цікаво: чи це все ще має сенс?

Чому людина все ще триває, і насправді все ще існує, якщо нікого не залишилося?

в ви вірите

Залиштеся трохи довше після восьмої, бо я бачу, ви так гарні

Забудь свої турботи і свої печалі, їх немає тут зі мною, тут зі мною

їх не існує

Це була щира брехня, і я вдав, що вірю в це

Навіщо проколювати, коли ілюзія так добре працює

Я озираюся і вітаю цю дорогоцінну ніжність, будучи вдячною

легше в важчий час

Зробіть останню екскурсію моїм містом

Я бачу рік, бійку, бачу радість, самотність і згадую назад

як це було раніше

Як може бути, що все змінюється і залишається незмінним

Вигнаний, такий народжений, таким я покінчу

Я стою збоку, стою між мінами, я не проти

Ніколи не сумнівався, місто моє, як і я з міста

Повз паб або два, далі вздовж набережних

Можливо, я більше схожий на свого батька, ніж хочу, і тоді я став собою

що я колись ненавидів?

Іноді в житті є дивний гумор, але я вмираю від сміху

Купую квиток без повернення

Корабель готовий до відпливу, я озираюся назад і бачу їх перед моїм розумом,

тими ж словами махнути на прощання іншому

Залиштеся трохи довше після восьмої, бо я бачу, ви так гарні

Забудь свої турботи і свої печалі, їх немає тут зі мною, тут зі мною

їх не існує