В клетках чужих желаний - Top-Display!

Зачем не знаю опять, вернулся в те же места

Где слишком много причин, чтоб снова вспомнить тебя

Твоя любимая пристань ветхих кораблей

Устала ждать возвращения своих детей

День или год, а может пара минут

Прошло с той точки отсчета, где оборвался наш путь

Это больше никогда не повторится с нами

Глупо в чем-то винить других — всё сделали сами.

Один из нас останется в прошлом

Другой поплывет вперед на зло волнам

И больше никогда не вернется

К тем рифам, где суждено

Было разбиться нам.

Мы притворялись, что сможем все пережить,

Но глубоко внутри знали, что зашли в тупик

Не разбивали посуду, связок не срывали,

А словно дети, разбив окно, разбежались

День или год, а может пара минут

Прошло с той точки отсчета, где оборвался наш путь

Это больше никогда не повторится с нами

Глупо в чем-то винить других — всё сделали сами.

Один из нас останется в прошлом

Другой поплывет вперед на зло волнам

И больше никогда не вернется

К тем рифам, где суждено

Было разбиться нам.

Мы родились свободными птицами,

А умираем в клетках чужих желаний

И так случилось, что не смогли привыкнуть

К своим темницам и чужим обещаниям

Всегда быть вместе будь то шторм или полный штиль

Один уплыл, другой отстал на сотню миль

И это больше никогда не повториться с нами

Глупо в чем-то винить других — все сделали сами!!!

Один из нас останется в прошлом

Другой поплывет вперед на зло волнам

И больше никогда не вернется

К тем рифам, где суждено

Было разбиться нам.

Навіщо не знаю знову, повернувся в ті місця.

Де занадто багато причин, щоб знову пригадати тебе

Твоя улюблена пристань старих кораблів

Втомилася чекати на повернення своїх дітей

День або рік, а може пару хвилин

Пройшло з тієї точки відліку, де обірвався наш шлях

Це більше ніколи не повториться з нами

Безглуздо в чомусь звинувачувати інших все зробили самі.

Один із нас залишиться в минулому

Інший попливе вперед на зло хвилях

І більше ніколи не повернеться

До тих рифів, де судилося

Було нам розбитись.

Ми вдавали, що зможемо все пережити,

Але глибоко всередині знали, що зайшли в глухий кут

Не розбивали посуд, зв'язок не зривали,

А ніби діти, розбивши вікно, розбіглися

День або рік, а може пару хвилин

Пройшло з тієї точки відліку, де обірвався наш шлях

Це більше ніколи не повториться з нами

Безглуздо в чомусь звинувачувати інших все зробили самі.

Один із нас залишиться в минулому

Інший попливе вперед на зло хвилях

І більше ніколи не повернеться

До тих рифів, де судилося

Було нам розбитись.

Ми народилися вільними птахами,

А вмираємо в клітинах чужих бажань

І так сталося, що не змогли звикнути

До своїх в'язниць і чужих обіцянок

Завжди бути разом будь то шторм або повний штиль

Один сплив, другий відстав на сотню миль

І це більше ніколи не повторитися з нами

Дурно в чомусь звинувачувати інших - все зробили самі!

Один із нас залишиться в минулому

Інший попливе вперед на зло хвилях

І більше ніколи не повернеться

До тих рифів, де судилося

Було нам розбитись.