Al Limite De La Locura - Tony Dize

La melodia de la calle

Se que dicen que has perdido la cordurara

Y a pesar de todo ha sabido continuar con la vida y

Y que eso de amarme no es normal

Que has llegado al limite de la locura

Que sin saberlo sigues sufriendo

Y que han puesto en duda tu salud mental

hay hay ehhh

Y que dicen que tambien me eh vuelto loco

Y quizas un poco

Pero es por el miedo de quedarme solo y no verte mas

No comprenden que ese amor es verdadero por ti

Pongo mis manos en el fuego

Y nos dicen loco por saber amar…

Y me hace falta el calor de tus caricias

Con besar juntos freten al mar bajo la brisa

Y me hace falta escuchar aquella dulce voz

Que me enamoro

Si es por eso me estoy loco por amor

Simplemente no funciono

Si no nos vemos mas quisiera preguntarte

Dime que hago sentado en la cama (que hago yo.)

En cada noche en cada madrugada (sin su amor.)

Sueño despierto siento que haces falta (me haces falta.)

Y me desvelo hablando con mi almohada (Recordando.)

No hagamos de lo nuestro un sueño roto (uhhh noo…)

Que este loco y en la presion te siento

Cuando recuerdo eso momento a tu lado

Y no te encuentro te tengo y no te tengo

Te extraño y todo pasa

Cuando mas te necesitaba yo…

Porque todo fallo

No me explico no

Hoy trato de sanar lo que tu adios dejo

Pongo mis fuerzas pero no

No es suficiente para olvidar

Y me hace falta el calor de tus caricias

Con besar juntos freten al mar bajo la brisa

Y me hace falta escuchar aquella dulce voz

Que me enamoro

Si es por eso me estoy loco por amor

Otra vez pienso en ti

Hoy creo que estas ahi

Como me engaño asi

Como si nunca te vi

Me hago daño no si haz estado

Igual no se si dormir

Ni como seguir aguantando

Me la paso maldiciendo

Por negarle todo el tiempo

Y entre tanto sufrimiento

Tengo que ser feliz

Entre retratos me haces sentirte aqui

Que esta realidad es asi

Que me obliga a seguir

Hoy no lo entiendo

Cuantos recuerdos

Cuantos sentimientoe que me obliga a mentir

Y me hace falta el calor de tus caricias

Con besar juntos freten al mar bajo la brisa

Y me hace falta escuchar aquella dulce voz

Que me enamoro

Si es por eso me estoy loco por amor

мелодія вулиці

Я знаю, що вони кажуть, що ти втратив розум

І незважаючи ні на що, він вмів продовжувати життя і

І те, що любити мене – це ненормально

Що ви досягли межі божевілля

Що, не знаючи цього, ви продовжуєте страждати

І що вони поставили під сумнів ваше психічне здоров’я

є там еххх

А що кажуть, що я теж збожеволів

а може трохи

Але це через страх залишитися на самоті і більше не бачити вас

Вони не розуміють, що ця любов справжня для вас

Я поклав руки у вогонь

І вони називають нас божевільними за те, що вміємо любити...

І мені потрібно тепло твоїх ласк

З поцілунками разом кидайтеся до моря під вітерцем

І мені потрібно почути цей милий голос

я закоханий

Якщо тому я божевільний від кохання

це просто не спрацювало

Якщо ми більше не побачимося, я хотів би запитати вас

Скажи мені, що я роблю, сидячи в ліжку (що я роблю).

Кожної ночі кожного ранку (без його кохання.)

Я сниться наяву я відчуваю, що ти сумую (я сумую за тобою.)

І я прокидаюся, розмовляючи зі своєю подушкою (Згадуючи.)

Давайте не будемо робити нашу розбиту мрію (уххх нее...)

Що це божевільне і в тиску я відчуваю тебе

Коли я згадую той момент біля тебе

І я не можу тебе знайти, ти є в мене і нема

Я сумую за тобою і все відбувається

Коли я потребував тебе найбільше...

бо все невдало

Сам собі не пояснюю

Сьогодні я намагаюся вилікувати те, що залишило ваше прощання

Я вклав свої сили, але ні

Недостатньо забути

І мені потрібно тепло твоїх ласк

З поцілунками разом кидайтеся до моря під вітерцем

І мені потрібно почути цей милий голос

я закоханий

Якщо тому я божевільний від кохання

Я знову думаю про тебе

Сьогодні я думаю, що ти там

Як я так себе обманюю

ніби я тебе ніколи не бачив

Я не зробив собі боляче, якщо ти був

Я ще не знаю, чи спати

І як далі триматися

Я витрачаю свій час на проклинання

За те, що весь час відмовляла йому

І між стільки страждань

Я повинен бути щасливим

Між портретами ти змушуєш мене відчувати себе тут

Що ця реальність така

що змушує мене продовжувати

Я сьогодні не розумію

Скільки спогадів

Скільки почуттів змушує мене брехати

І мені потрібно тепло твоїх ласк

З поцілунками разом кидайтеся до моря під вітерцем

І мені потрібно почути цей милий голос

я закоханий

Якщо тому я божевільний від кохання