Something to Remember Me By - To Kill Achilles

It all started July 9th, 2018 when I woke up on my 25th birthday and realized I

couldn’t face the day without reaching for a drink

I had nothing to care for, no one to care about, no direction in life

A passion with no talent

That’s when I turned to the mirror and noticed that the cracks in my skin

started to form

I’m getting old

I guess a glimmer of hope appeared when I was offered a chance to follow my

career

But it just made me feel so alone

So I turned back to the mirror and continued to watch the cracks in my skin grow

This failed being was my deepest anxiety

What if I die alone

So, I just scoffed, leaving home

I turned to God just for someone to talk to

I never believed before and I still don’t

But it was nice to say it out loud

At least there was one constant thing that kept me grounded and that was her

I wrote her a letter to explain how I hoped she’d never leave

By this point I realized I had become a burden to everyone around me

One thing stuck in my head, no man told asked for help

I began to remember my father who passed when I was young

And I started to think perhaps it’s my turn

With such thoughts of death in my head, I started to realize

I was already dead cause I was alone

I pictured my ideal heaven

Just a beach I grew up in

With all of the people that I used to know

And I began to think of my mother

And I began to think I want to see her again

So I guess now this is just something to leave behind

I’m a mento, a token, or just something to remember me by

Усе почалося 9 липня 2018 року, коли я прокинувся на свій 25-й день народження і зрозумів, що

не міг пережити день, не потягнувшись за напоєм

Мені не було про що дбати, не було про кого дбати, не було напряму в житті

Захоплення без таланту

Тоді я повернувся до дзеркала й помітив, що на моїй шкірі тріщини

почав формуватися

я старію

Мабуть, проблиск надії з’явився, коли мені запропонували прослідкувати за моїм

кар'єра

Але це змусило мене почути себе таким самотнім

Тож я повернувся до дзеркала й продовжив спостерігати, як ростуть тріщини на моїй шкірі

Ця невдала істота була моєю найглибшою тривогою

А якщо я помру сам

Тож я просто насміхався, виходячи з дому

Я звернувся до Бога, щоби з кимось поговорити

Я ніколи раніше не вірив і досі не вірю

Але було приємно сказати вголос

Принаймні була одна постійна річ, яка тримала мене на землі, і це була вона

Я написав їй листа, щоб пояснити, як сподіваюся, що вона ніколи не піде

До цього моменту я зрозумів, що став тягарем для всіх навколо

Одна річ застрягла в моїй голові, ніхто не просив про допомогу

Я почала пригадувати свого тата, який помер, коли я був молодим

І я почав думати, що, можливо, моя черга

З такими думками про смерть у моїй голові я почав усвідомлювати

Я вже був мертвий, бо був сам

Я уявив свій ідеальний рай

Просто пляж, на якому я виріс

З усіма людьми, яких я знав

І я почала думати про свою маму

І я почав думати, що хочу побачити її знову

Тож я припускаю, що зараз це щось що залишити

Я менто, жетон чи просто щось, чим запам’ятати мене