Без тебя - TKN

От случая к случаю

Я себя мучаю

Памятью, письмами,

Грустными мыслями.

И до краев наполняя бокал,

Я выливаю осадок на стол.

Кто-то поранил, а кто-то пропал,

Кто-то остался, но главный ушел.

Кто-то остался!

но главный ушел…

Жизнь без тебя не покажется раем.

Я знаю, мы знаем… мы знаем…

Ливнем прольемся, снегом растаем —

Но это то, что мы выбираем.

Ты выбираешь…

Дни расставляешь.

Ты меня будто бы Книгу листаешь.

И ненавидя вчерашний свой сон,

Ты засыпаешь спокойно опять.

Завтра ты вновь меня выставишь вон,

Но я сегодня успею обнять.

Но я сегодня успею обнять.

Жизнь без тебя не покажется раем.

Я знаю, мы знаем… мы знаем…

Ливнем прольемся, снегом растаем —

Но это то, что мы выбираем.

Если б я знал раньше,

Я бы тебе сказал,

Только вот я не знал.

Прости.

Прости.

Если б имели уши

Стены кирпичных зданий,

Если бы сон свинцовый

Не отравлял виски.

Я не умел плакать.

Плакать её слезами,

Думать о том, что с нами

Мир пошутил наверно.

Просто оставив перья

Вместо прекрасных крыльев…

Просто уже не верю…

Послушно и вдохновенно.

Я все прощу кому-то, тому, кто сумеет вырвать

Ржавые гвозди из сердца и залечить раны…

Но если уже не поздно, пусть лучше будет рано…

Чтобы твои вопросы

Душу мою не рвали…

Жизнь без тебя не покажется раем.

Я знаю, мы знаем… мы знаем…

Ливнем прольемся, снегом растаем —

Но это то, что мы выбираем…

Від випадку до випадку

Я себе мучу

Пам'яттю, листами,

Сумними думками.

І до країв наповнюючи келих,

Я виливаю осад на стіл.

Хтось поранив, а хтось зник,

Хтось залишився, але головний пішов.

Хтось лишився!

але головний пішов...

Життя без тебе не з'явиться раєм.

Я знаю, ми знаємо… ми знаємо…

Зливою проллємося, снігом розтанемо —

Але це те, що ми обираємо.

Ти обираєш…

Дні розставляєш.

Ти мене ніби Книгу гортаєш.

І ненавидячи вчорашній свій сон,

Ти засинаєш спокійно знову.

Завтра ти знову мене виставиш геть,

Але я сьогодні встигну обійняти.

Але я сьогодні встигну обійняти.

Життя без тебе не з'явиться раєм.

Я знаю, ми знаємо… ми знаємо…

Зливою проллємося, снігом розтанемо —

Але це те, що ми обираємо.

Якщо б я знав раніше,

Я би тобі сказав,

Тільки ось я не знав.

Пробач.

Пробач.

Якщо б мали вуха

Стіни цегляних будівель,

Якщо би сон свинцевий

Не отруював віскі.

Я не умів плакати.

Плакати її сльозами,

Думати про те, що з нами

Світ пожартував.

Просто залишивши пір'я

Замість чудових крил...

Просто вже не вірю…

Слухняно і натхненно.

Я все пробачу комусь, тому, хто зуміє вирвати

Іржаві цвяхи із серця і залікувати рани…

Але якщо вже не пізно, нехай краще буде рано...

Щоб твої запитання

Душу мою не рвали…

Життя без тебе не з'явиться раєм.

Я знаю, ми знаємо… ми знаємо…

Зливою проллємося, снігом розтанемо —

Але це те, що ми вибираємо…