Niebla del Riachuelo - Tita Merello

Turbio fondeadero donde van a recalar

barcos que en el muelle para siempre han de quedar;

sombras que se alargan en la noche del dolor;

naufragos del mundo que han perdido el corazón;

puentes y cordajes donde el viento viene a aullar;

barcos carboneros que jamás han de zarpar;

torvo cementerio de las naves que, al morir,

sueñan, sin embargo, que hacia el mar han de partir.

Niebla del Riachuelo,

amarrado al recuerdo

yo sigo esperando;

niebla del Riachuelo,

de ese amor, para siempre,

me vas alejando…

Nunca más volvio;

nunca más la vi;

nunca más su voz nombro mi nombre junto a mi…

…esa misma voz que dijo «Adios!».

Sueña, Marínero, con tu viejo bergantin;

bebe tus nostalgias en el sordo

LLueve sobre el puerto, mientras tanto, mi cancion;

llueve lentamente sobre tu desolación…

Anclas que ya nunca, nunca mas, han de levar;

bordas de lanchones sin amarras que soltar;

triste caravana sin destino ni ilusion,

como un barco preso en la botella del figon…

Тіньова якірна стоянка, де вони збираються приземлитися

човни, які повинні залишитися на пристані назавжди;

тіні, що подовжуються в ніч болю;

загибелі світу, які втратили своє серце;

мости та мотузки, де завиє вітер;

вугільні кораблі, які ніколи не відпливуть;

похмуре кладовище кораблів, що, вмираючи,

проте вони мріють, що до моря мають відійти.

туман струмка,

прив'язаний до пам'яті

Я все ще чекаю;

туман струмка,

від тієї любові, назавжди,

ти відганяєш мене...

Я ніколи не повернувся;

Я більше не бачив її;

ніколи більше його голос не називав моє ім'я поруч зі мною...

… той самий голос, який сказав «До побачення!»

Мрій, Моряче, зі своєю старою бригантиною;

пий свою ностальгію в глухих

На порту тим часом дощ моя пісня;

на твою спустошення повільно йде дощ...

Якоря, які ніколи, ніколи більше не доведеться піднімати;

хати барж без причалів звільняти;

сумний караван без долі чи ілюзій,

як корабель, ув'язнений у пляшці фігона...