Выбери меня! -

Всё в стране ужасно, всё в стране погано.

В высших эшелонах — шум и болтовня.

Бисмарка там нету, нет Шатобриана —

Значит, надо, чтобы главным выбрали меня.

И сразу наших олигархов разведу я круто,

Соберу их вместе и скажу: «Даёшь!»

И скажу: «Сдавайте, граждане, валюту!

У меня народ не кормлен, начался падёж!»

Сам кристально честный и сакрально чистый,

Лично б сеял жито, лез в шахтёрский штрек —

И меня б любили даже коммунисты.

Самый человечный был бы человек!

Ворам и мздоимцам — бить по пяткам палкой!

Утоплю бандитов, как слепых котят,

А ментов не трону, потому что жалко.

Что, менты не люди?

Тоже есть хотят!

Я призрел бы сирых, утешал страдальцев,

Как Ильич, встречал бы чаем ходоков.

А гимном я бы сделал песенку про зайцев —

Чуть её подправит старший Михалков.

Я скажу министрам: «Что за волокита?

До сих пор у граждан нету ни шиша!

Всем читать Прудона и Адама Смита!

В общем, чтобы к Пасхе обогнали США!»

Ах, каким я славным президентом стану!

Ярким как Людовик, мудрым как де Голль!

Всюду будут скверы, парки и фонтаны.

Слушать будем «Битлз», кушать алкоголь!

Нас бы уважали и арабы, и евреи,

Буш бы за советом в Кремль приезжал:

Дескать, можно мы немного побомбим Корею?

А я бы средний палец Бушу показал!

А потом, конечно, стану я тираном —

Старая, простая, верная стезя, —

Разгоню парламент, посажу смутьянов.

Но здесь уже традиций нарушать нельзя!

И потом, ведь любят на Руси тиранов.

Так оно привычней, что ни говори.

Я возьму державу, скипетр из Гохрана —

И меня Шандыбин выкрикнет в цари.

Оц-тоц, хорошо!

Буду самым главным!

Будет голос зычен, а рука тверда.

Боже, меня храни!

Сильный, державный!

Хотели как лучше, а выйдет как всегда!

Власть, конечно, сильно портит человека.

Не пойду во власть я — мне она вредна.

И к тому же вряд ли выберут чучмека,

Так что спи спокойно, родная страна!

Все в країні жахливо, все в країні погано.

У вищих ешелонах - шум і балаканина.

Бісмарка там немає, немає Шатобріана —

Отже, треба щоб головним вибрали мене.

І відразу наших олігархів розведу я круто,

Зберу їх разом і скажу: «Даєш!»

І скажу: «Здавайте, громадяни, валюту!

У мене народ не годований, почався відмінок!»

Сам кристально чесний і сакрально чистий,

Особисто б сіяв жито, ліз у шахтарський штрек —

І мене б любили навіть комуністи.

Найлюдяніший був би людина!

Злодіям і хабарникам — бити по п'ятах палицею!

Втоплю бандитів, як сліпих кошенят,

А ментів не трону, бо шкода.

Що, менти не?

Теж їсти хочуть!

Я зглянув би сирих, втішав страждальців,

Як Ілліч, зустрічав би чаєм ходоків.

А гімном я би зробив пісеньку про зайців —

Трохи її підправить старший Михалков.

Я скажу міністрам: «Що за тяганина?

Досі у громадян немає шиші!

Всім читати Прудона і Адама Сміта!

Загалом, щоб до Великодня обігнали США!»

Ах, яким я славним президентом стану!

Яскравим як Людовік, мудрим як де Голль!

Усюди будуть сквери, парки та фонтани.

Слухатимемо «Бітлз», їсти алкоголь!

Нас би поважали і араби, і євреї,

Буші за порадою в Кремль приїжджав:

Мовляв, можна ми трохи побомбимо Корею?

А я би середній палець Бушу показав!

А потім, звичайно, стану я тираном.

Старий, простий, вірний шлях, —

Розжену парламент, посаджу бунтівників.

Але тут уже традицій порушувати не можна!

І потім, адже люблять на Русі тиранів.

Так воно звичніше, що не говори.

Я візьму державу, скіпетр з Держохрану

І мене Шандибін вигукне в царі.

Оц-тоц, добре!

Буду найголовнішим!

Буде голос добрий, а рука тверда.

Боже, мене бережи!

Сильний, державний!

Хотіли як краще, а вийде як завжди!

Влада, звичайно, сильно псує людину.

Не піду у владу я — мені вона шкідлива.

І до того ж навряд виберуть чучмека,

Тож спи спокійно, рідна країна!