Пиво -

И вновь на нашу улицу

Апрель тепло впустил.

Тинейджер плюнул в лужицу

И плейер свой включил.

Жена леща почистила,

Налила пива мне.

Я думаю об истине,

Которая в весне.

Которая в весне.

Сосулек культ фаллический

Весна «на нет» сведёт.

Небес простор классический

Поганит самолёт.

Соседи шумно пьянствуют,

С азартом тещу бьют.

Я в этом не участвую,

Я просто пиво пью...

Я просто пиво пью...

В предвкушении урожая

Дачники беспечные,

А я картошку не сажаю,

Сею только вечное!

Блудницы сняли зимнее,

Укоротив подол,

И похоть, пароксизмами,

Трясёт мужской наш пол.

Весна, коты блохастые

Котят себе куют,

Я в этом не участвую,

Я просто пиво пью...

Я просто пиво пью...

Опять, вон, демонстрации –

«Долой!»

– кричат, – «Долой!»

Глядит на них, в прострации,

Худой городовой.

Сограждане несчастные

Желают жить в раю.

Я в этом не участвую,

Я просто пиво пью...

Я просто пиво пью...

Гляжу в окно на улицу –

Ну чем не Бюнюэль!

Кино сплошное крутится,

Оттеда и досель.

Буянит прапор в кителе

С бутылкой коньяку,

Что не дано Юпитеру

У нас дано быку.

У нас дано быку.

Но тут ОМОН его подрезал:

Мяли, жали, веяли.

«Не из таких быков, любезный,

Мы тушёнку делали».

Бандиты, вдруг размякшие

От солнца и весны,

В «Линкольнах» мирно спящие,

Из детства видят сны.

За ними вновь гоняется

Наш участковый мент.

Бандиты улыбаются

И чмокают во сне.

И чмокают во сне.

Страна бурлит, колышется,

Шумит, воюет, пьёт,

Сама с собою мирится,

Сама в себя плюёт.

А я и не злорадствую

И славу не пою.

Я в этом не участвую,

Я просто пиво пью...

Я просто пиво пью...

Старик «транзистор» слушает

Про черноморский флот,

Барбосы мусор кушают,

Тусуется народ.

Всё суета сует, а, в общем,

Как сказал Екклезиаст:

«Тот, кто на Бога ропщет,

Тот, ребята, педераст!»

Тот, ребята, это слово!

Слышно: Пласидо Доминго

Где-то разоряется.

Ну что ж, культурная картинка

В целом получается.

Зачем образование

Я в муках получал?

Диван – мое призвание,

Уютный мой причал.

К жене любовник шастает,

Тут, с криком: «Мать твою!»,

Я в этом поучаствую.

Сейчас только вот допью!

Сейчас только вот допью!

І знову на нашу вулицю

Квітень тепло впустив.

Тінейджер плюнув у калюжку

І плеєр свій увімкнув.

Дружина ляща почистила,

Налила мені пива.

Я думаю про істину,

Яка навесні.

Яка навесні.

Бурульок культ фалічний

Весна «на ні» зведе.

Небес простір класичний

Поганить літак.

Сусіди шумно пиячать,

З азартом тещу б'ють.

Я в цьому не беру участь,

Я просто пиво п'ю...

Я просто пиво п'ю...

У передчутті врожаю

Дачники безтурботні,

А я картоплю не саджу,

Сію тільки вічне!

Блудниці зняли зимове,

Вкоротив поділ,

І хіть, пароксизмами,

Трясе чоловіча наша підлога.

Весна, коти блохасті

Котять собі кують,

Я в цьому не беру участь,

Я просто пиво п'ю...

Я просто пиво п'ю...

Знову, он, демонстрації –

«Геть!»

– кричать, – «Геть!»

Дивиться на них, у прострації,

Худий міст.

Співгромадяни нещасні

Бажають жити у раю.

Я в цьому не беру участь,

Я просто пиво п'ю...

Я просто пиво п'ю...

Дивлюся у вікно надвір –

Ну, чим не Бюнюель!

Кіно суцільне крутиться,

Звідти та досі.

Буянить прапор у кителі

З пляшкою коньяку,

Що не дано Юпітеру

У нас дано бика.

У нас дано бика.

Але тут ОМОН його підрізав:

М'яли, жали, віяли.

«Не з таких бугаїв, любий,

Ми тушонку робили».

Бандити, раптом розм'якші

Від сонця та весни,

У «Лінкольнах» мирно сплячі,

З дитинства бачать сни.

За ними знову ганяється

Наш дільничний мент.

Бандити посміхаються

І цмокають уві сні.

І цмокають уві сні.

Країна вирує, колишається,

Шумить, воює, п'є,

Сама з собою мириться,

Сама в собі плює.

А я і не зловтішаюся

І слави не співаю.

Я в цьому не беру участь,

Я просто пиво п'ю...

Я просто пиво п'ю...

Старий "транзистор" слухає

Про чорноморський флот,

Барбоси сміття їдять,

Тусується народ.

Все суєта суєт, а, загалом,

Як сказав еклезіаст:

«Той, хто на Бога нарікає,

Той, хлопці, педераст!

Той, хлопці, це слово!

Чути: Пласідо Домінго

Десь руйнується.

Що ж, культурна картинка

Загалом виходить.

Навіщо освіта

Я в муках отримував?

Диван – моє покликання,

Затишний мій причал.

До дружини коханець вештається,

Тут, з криком: «Мати твою!»,

Я в цьому візьму участь.

Тепер тільки ось доп'ю!

Тепер тільки ось доп'ю!