Наша борьба -

Я проснулся в мировом настроенье:

Простиралось предо мной воскресенье.

Я из душа щебетал, будто птенчик:

«Муся, мужу принеси полотенчик!»

А в обед пришёл Чурилин с цветами,

Долго ручки целовал моей даме.

Пили белое вино, ели стюдень.

Мы ж не гопники — культурные люди.

В телевизоре — Филипп Кьеркегоров,

А после — новости про то да про это.

И вдруг показывают нам прокурора.

Прокурор с утра — дурная примета.

А лицо у прокурора такое…

Ух, ну прям «не подходи — арестую!»

Возмущённое лицо, правовое.

Оказалось, он узнал, что воруют!

Он сказал: «С воровством начинаем борьбу!

Мы исправим горбатых могилою!

Налечу, говорит, растопчу, говорит,

Проглочу, говорит, не помилую!»

Тут я встал: «Слава Богу, мы дожили!»

—

Прослезился и выпил до дна.

А Чурилин сказал: «Ах ты, боженьки!

Ты совсем дурачок, старина!»

И стал рассказывать какие-то страсти

Про войну каких-то кланов у власти,

Что под маскою борьбы за порядок

Они ж посодют просто всех, кого надо.

Про чекистов, про семью, про интриги,

Кому «Челси», говорит, кому фиги,

И как едят друг друга бизнес-элиты.

А я сидел и только говорил: «Да иди ты!»

«Да!

Там по-взрослому война, по-большому!

Реваншисты реформаторов дуют!

А нам покажут интерактивное шоу,

Называется «Где раки зимуют».

Ну, а ты-то, — говорит, — из каковских?

Огласи-ка, — говорит, — своё кредо.

Ты за питерских или за старокремлёвских?"

Я вообще-то, говорю, за «Торпедо».

И я так скажу:

Есть теперь в «Газпроме» газ — это раз,

А у граждан есть права — это два,

И пока свободы есть — это шесть.

Правда, денег нет совсем — ну, это семь.

Но тем, кто станет выступать,

Я не буду наливать.

Недоволен — пей «Боржоми» —

Это триста двадцать пять!

Я расстроился, и стал я суровый,

И прогнал его я без посошковой.

Было слышно, как кричит он в подъезде:

«Вспоминайте о XVII съезде!»

Он испортил мне, подлец, воскресенье,

Но что хуже, он посеял сомненья.

Мы-то все кричим «ура!», как бараны,

А всего делов, что борются кланы.

Я запутался в интригах — то ль чукотских,

То ли питерских, то ль старокремлёвских.

С подозрением читаю я прессу:

Вроде — факты, только в чьих интересах?

Вот пишут, в Питере плюс два, снег растает,

А в Москве, наоборот, минус двадцать.

И сижу я целый день и гадаю:

А кому же это выгодно, братцы?

Так неужели ж так дела наши плохи?

Но должны ж мы возмутиться когда-то?

Мы ж хозяева страны, а не лохи!

Мы ж как скажем!

Да?.. Чё молчите, ребята?

Я прокинувся в світовому настрої:

Простиралася переді мною неділя.

Я з душа щебетав, ніби пташеня:

"Муся, чоловікові принеси рушник!"

А обід прийшов Чурилін з квітами,

Довго ручки цілував моїй дамі.

Пили біле вино, їли стюдень.

Ми ж не гопники — культурні люди.

В телевізорі Філіп К'єркегоров,

А після — новини про те так про це.

І раптом показують нам прокурора.

Прокурор з ранку — погана прикмета.

А обличчя у прокурора таке…

Ух, ну прям «не підходь — заарештую!»

Обурена особа, правова.

Виявилося, він дізнався, що крадуть!

Він сказав: «З крадіжкою починаємо боротьбу!

Ми виправимо горбатих могилою!

Налечу, каже, розтопчу, каже,

Проковтну, каже, не помилую!»

Тут я встав: «Слава Богу, ми дожили!»

-

Просльозився і випив до дна.

А Чурилін сказав: «Ах ти, боже!

Ти зовсім дурник, старовина!»

І став розповідати якісь пристрасті

Про війну якихось кланів у влади,

Що під маскою боротьби за порядок

Вони покладуть просто всіх, кого треба.

Про чекістів, про сім'ю, про інтриги,

Кому «Челсі», каже, кому фіги,

І як їдять один одного бізнес-еліти.

А я сидів і тільки казав: «Так іди ти!»

«Так!

Там по-дорослому війна, по-великому!

Реваншисти реформаторів дмуть!

А нам покажуть інтерактивне шоу,

Називається «Де раки зимують».

Ну, а ти-то, — каже, — з яківських?

Оголоси-ка, — каже, — своє кредо.

Ти за пітерських чи за старокремлівських?"

Я, взагалі-то, кажу, за «Торпедо».

І я так скажу:

Є тепер у «Газпромі» газ — це раз,

А у громадян є права — це два,

І поки свободи є — це шість.

Щоправда, грошей зовсім немає — ну, це сім.

Але тим, хто виступатиме,

Я не буду наливати.

Незадоволений — пий «Боржомі» —

Це триста двадцять п'ять!

Я засмутився, і став я суворий,

І прогнав його я без посохової.

Було чути, як кричить він у під'їзді:

«Згадуйте про XVII з'їзд!»

Він зіпсував мені, негідник, неділю,

Але що гірше, він посіяв сумніви.

Ми всі кричимо «ура!», як барани,

А всього діл, що борються клани.

Я заплутався в інтригах — то ль чукотських,

Чи то пітерських, чи старостарівських.

З підозрою читаю я пресу:

Начебто — факти, тільки в чиїх інтересах?

Ось пишуть, у Пітері плюс два, сніг розтане,

А в Москві, навпаки, мінус двадцять.

І сиджу я цілий день і гадаю:

А кому що це вигідно, братики?

То невже так справи наші погані?

Але маємо ж ми обуритися колись?

Ми ж господарі країни, а не лохи!

Ми ж як скажемо!

Так?.. Що молчите, хлопці?