Менуэт -

Господа хорошие и господа плохие,

Выливайте водку, разряжайте пистолет.

Предлагаю позабыть про времена лихие,

Выходите строем, потанцуем менуэт.

Просвещенья жаждет человечия натура, —

Мы пойдем на выставку, мы сходим на балет.

Есть такая штука, называется культура…

А чтой-то вы хватаетесь опять за пистолет?

К красоте душа стремится!

Дай, товарищ, мне совет:

То ль пойти опохмелиться, то ль сходить нам на балет?

А может, все же, на балет?

…Бон суар, мадам… Где лорнет, дорогая?..

…Князь, вы так милы!.. Баронесса, я таю!..

…Нынче в Мариинском давали «Сильфиду»…

…Ах, тре бьен, мон шер, тре бьен.

Ах, тре бьен, мон шер, тре бьен.

Как мы деградируем, ты глянь, чего творится,

Век у нас, товарищ мой, упадочный такой.

Я напьюсь не просто, скажем так, абы напиться, —

Я напьюсь в контексте общей скорби мировой.

Нет былой романтики, никто не смотрит в небо.

Ценности смешные, как семейные трусы.

Римский плебс ревел когда-то: «Зрелища и хлеба!»

Наши нынче тявкают: «Попсы и колбасы!».

По реке плывут калитки из села Кукуева,

А моя милка не любит Шнитке,

Говорит: «Да, ну, яво», —

Деградантка чертова.

Надевай камзол, может, станешь культурней,

Будем целый день танцевать менуэт.

Будем мы плевать исключительно в урны,

Как любой интеллигент, как любой интеллигент.

По поводу культуры мне сказал алкаш унылый:

«Объясни, очкастый, а то сам я не допёр:

Ежли наши люди вместо водки пьют текилу,

О какой культуре вы ведёте разговор?»

На горе мужик стоял с горящими глазами,

Толковал народу, что культурно, что грешно.

А толпа ждала, когда начнут кормить хлебами,

А главное — когда смастырят из воды вино.

Не убий, не пей спиртного,

Не воруй вещей чужих,

Не люби жену другого,

Ты свою хоть ублажи,

Ты свою хоть ублажи.

А, впрочем, сам решай, жена твоя дура,

Научи её хоть танцевать менуэт.

С нами добродетель, мораль и культура,

Завтра сходим на балет, завтра сходим на балет.

Господа добрі й пани погані,

Виливайте горілку, розряджайте пістолет.

Пропоную забути про часи лихі,

Виходьте строєм, потанцюємо менует.

Просвітництва прагне людська натура, —

Ми підемо на виставку, ми сходимо на балет.

Є така штука, називається культура.

А чимось ви хапаєтеся знову за пістолет?

До краси душа прагне!

Дай, товаришу, мені пораду:

То ль піти похмелитися, толь сходити нам на балет?

А може, все ж, на балет?

…Бон суар, мадам… Де лорнет, люба?..

…Князь, ви так милі!.. Баронеса, я таю!..

…Сьогодні в Маріїнському давали «Сільфіду»…

…Ах, тре б'є, мон шер, тре б'є.

Ах, тре б'єн, мон шер, тре б'єн.

Як ми деградуємо, ти глянь, чого діється,

Вік у нас, товаришу мій, занепадний такий.

Я нап'юся не просто, скажімо так, аби напитися,—

Я нап'юся в контексті загальної скорботи світової.

Немає колишньої романтики, ніхто не дивиться в небо.

Цінності смішні, як сімейні труси.

Римський плебс ревів колись: «Видовища і хліба!»

Наші нині гавкають: «Попси і ковбаси!».

Рікою пливуть хвіртки з села Кукуєва,

А моя мила не любить Шнітке,

Каже: «Так, ну, яво», —

Деградантка чортова.

Одягай камзол, може, станеш культурнішим,

Цілий день танцюватиме менует.

Будемо ми плювати виключно в урни,

Як будь-який інтелігент, як і будь-який інтелігент.

З приводу культури мені сказав алкаш сумний:

«Поясни, очкастий, а то сам я не допер:

Якщо наші люди замість горілки п'ють текілу,

Про яку культуру ви ведете розмову?»

На горі мужик стояв з палаючими очима,

Тлумачив народу, що культурно, що грішно.

А натовп чекав, коли почнуть годувати хлібами,

А головне — коли змастирять із води вино.

Не вбив, не пий спиртного,

Не крадь речей чужих,

Не люби дружину іншого,

Ти свою хоч ублажи,

Ти свою хоч ублажи.

А, втім, сам вирішуй, дружина твоя дура,

Навчи її хоч танцювати менует.

З нами чеснота, мораль і культура,

Завтра сходимо на балет, завтра сходимо на балет.