Martha - Tim Buckley

Operator, number please, it’s been so many years

Will she remember my old voice while I fight the tears

Hello, hello there, is this Martha, this is old Tom Frost

And I am calling long distance, don’t worry about the cost

Cause it’s been forty years or more, now Martha please recall

Meet me out for coffee, where we’ll talk about it all

And those were the days of roses, of poetry and prose

And Martha all I had was you and all you had was me

There was no tomorrows, we packed away our sorrows

And we saved them for a rainy day

And I feel so much older now, and you’re much older too

How’s your husband, and how’s your kids

You know that I got married too

Lucky that you found someone to make you feel secure

Cause we were all so young and foolish, now we are mature

And those were the days of roses, of poetry and prose

And Martha, all I had was you and all you had was me

There was no tomorrows, we packed away our sorrows

And we saved them for a rainy day

And I was always so impulsive, I guess that I still am

And all that really mattered then was that I was a man

I guess that our being together was never meant to be

But Martha, Martha, I love you, can’t you see

And those were the days of roses, of poetry and prose

And Martha all I had was you and all you had was me

There was no tomorrows, we packed away our sorrows

And we saved them for a rainy day

And I remember quiet evenings, trembling close to you

Оператор, номер, будь ласка, пройшло багато років

Чи згадає вона мій старий голос, поки я буду боротися зі сльозами

Привіт, привіт, це Марта, це старий Том Фрост

І я дзвоню на міжміські відстані, не хвилюйтеся про вартість

Тому що минуло сорок років чи більше, тепер Марта, будь ласка, згадайте

Зустрінемось на каві, де ми поговоримо про все

І це були дні троянд, поезії та прози

І все, що я мав, Марта, — це ти, а в тебе — я

Завтра не було, ми зібрали свої печалі

І ми зберегли їх на чорний день

І я почуваюся так набагато старшим зараз, і ти теж набагато старший

Як ваш чоловік, а як ваші діти

Ви знаєте, що я теж вийшла заміж

Пощастило, що ви знайшли когось, щоб почуватися в безпеці

Бо ми всі були такими молодими та дурними, тепер ми дорослі

І це були дні троянд, поезії та прози

І Марта, все, що я  мала, це ти, а все, що ти мала, це я

Завтра не було, ми зібрали свої печалі

І ми зберегли їх на чорний день

І я завжди був таким імпульсивним, я здогадуюсь, що я досі

І все, що насправді мало значення, це те, що я був чоловіком

Мені здається, що наше бути разом ніколи не повинно було бути

Але Марта, Марта, я люблю тебе, хіба ти не бачиш

І це були дні троянд, поезії та прози

І все, що я мав, Марта, — це ти, а в тебе — я

Завтра не було, ми зібрали свої печалі

І ми зберегли їх на чорний день

І я пам’ятаю тихі вечори, тремтячи поруч з тобою