Не жди - ТИХИЙ

Пишу тебе о том, что ничего не изменилось…

Мои строки тебе еще раз докажут мои чувства,

Но я всегда был перед тобой искренний

Не жди… Надеюсь ты все поймешь… Прости…

И все не ново теперь, иными взглядами закрыта дверь,

В четырех стенах чувства ты мне поверь,

Воспоминаний много, да, я жалею малость,

Сожженный пепел надежд, вот, что мне осталось,

Я виноват сам, расставил по местам,

Все зачем проклинать судьбу?!

Таков финал кино,

Мысли уносят обратно, чтобы насладится,

Эти безвозвратны, к ним не вернутся,

Сколько было слов, действий, противоречий,

Но опустел перрон — больше не будет встречи,

Холодный вечер, случайно, сердце разбив на секции,

Мечты в потоки чувств, слова, потом на лекции,

Не жди, но иногда вспоминай обо мне,

Дожди — мои слезы, словно во тьме,

Фото до сих пор храню, где твой милый взгляд,

Застывает в памяти, но время не вернуть назад.

Не жди… Не вернуться назад, в наши прошлые дни,

Дожди… Смоют призрачный взгляд, застывая в ночи,

Люби, но не меня и помни слова, что тебе говорил,

Не жди… Но не вернуться назад, ты прости, что любил.

Прости меня за любовь, что я с умел разрушить,

Я повторяю: «Не жди», ты должна это слышать,

Просто хочу я уйти, но боль меня поедает,

Моя мысль — лирика переплетает,

Только Бог знает, что на душе творится,

Один шаг и пропасть меня зовет разбиться,

А как все было, ты помнишь, и не плачь напрасно,

Я не вернусь родная, но до сих пор не ясно,

Что же произошло, мне не объяснить,

И твои слезы в ладони, прошлого не забыть,

Завяла белая роза, что я тебе подарил,

Разбил сердце, ушел, но тебя я любил,

В разлуке долгие дни, и очень редкие встречи,

И застывают ночи, но все равно мне не легче,

И твоим пламенем останусь, мне уже не вернуться,

Время останется сном… Я хочу проснуться…

Время заставляет задуматься,

О том что было раньше близким, теперь стало далеким,

И этот медленный яд воспоминаний порой затмевает разум,

Последние встречи и больше уже ничего не будет…

Меня не изменить, прости…

Прости, что подарил тебе боль, и навсегда оставил слова.

Не ждии!!!

Пишу тобі про те, що нічого не змінилося.

Мої рядки тобі ще раз доведуть мої почуття,

Але я завжди був перед тобою щирий

Не чекай… Сподіваюся ти все зрозумієш… Пробач…

І все не ново тепер, іншими поглядами зачинені двері,

У чотирьох стінах почуття ти мені повір,

Спогадів багато, так, я жалкую небагато,

Спалений попіл надій, ось що мені залишилося,

Я винен сам, розставив за місцями,

Все навіщо проклинати долю?

Такий фінал кіно,

Думки відносять назад, щоб насолодитися,

Ці безповоротні, до них не повернуться,

Скільки було слів, дій, протиріч,

Але спустів перон — більше не буде зустрічі,

Холодний вечір, випадково, серце розбивши на секції,

Мрії в потоки почуттів, слова, потім на лекції,

Не чекай, але іноді згадуй про мене,

Дощі - мої сльози, немов у темряві,

Фото досі зберігаю, де твій милий погляд,

Застигає в пам'яті, але час не повернути назад.

Не жди… Не повернутися, в наші минулі дні,

Дощі… Змиють примарний погляд, застигаючи вночі,

Люби, але не мене і пам'ятай слова, що тобі говорив,

Не чекай… Але не повернутися назад, ти пробач, що любив.

Прости мене за любов, що я з умів зруйнувати,

Я повторюю: «Не чекай», ти повинна це чути,

Просто хочу я піти, але болю мене поїдає,

Моя думка - лірика переплітає,

Тільки Бог знає, що на душі твориться,

Один крок і провалля мене кличе розбитися,

А як все було, ти пам'ятаєш, і не плач даремно,

Я не вернуся рідна, але досі незрозуміло,

Що сталося, мені не пояснити,

І твої сльози в долоні, минулого не забути,

Зів'яла біла троянда, що я тебе подарував,

Розбив серце, пішов, але тебе я любив,

У розлуці довгі дні, і дуже рідкісні зустрічі,

І застигають ночі, але все одно мені не легше,

І твоїм полум'ям залишуся, мені вже не повернутися,

Час залишиться сном… Я хочу прокинутися…

Час змушує замислитись,

Про те, що було раніше близьким, тепер стало далеким,

І ця повільна отрута спогадів часом затьмарює розум,

Останні зустрічі і більше вже нічого не буде…

Мене не змінити, пробач…

Вибач, що подарував тобі біль, і назавжди залишив слова.

Не чекаємо!