Drunkmare - Ticonderoga

I don’t forget too much

But what a fog this was

We had just tripped into the door

Nothing short of a little drunk

I felt the wild in my skin

Like a mute in the sound

And the sound just grew like a welcome-home

I traced my steps

Found a trail of blood

I had shot myself in the head

And couldn’t think straight for months

Я забагато не забуваю

Але який це був туман

Ми щойно врізалися в двері

Ніщо інше, як трохи п’яний

Я відчув дикість своєю шкірою

Як приглушення звуку

І звук ставав схожим на ласкаво просимо додому

Я простежив свої кроки

Знайшов кривавий слід

Я вистрілив собі в голову

І місяцями не міг правильно думати