State Road 25 - ThouShaltNot

You’re driving, it’s just after midnight

And pavement fades to dirt roads, cast grey by your high beams

And in a flash you see me: I’m waving to you so hopefully

«I'm so drowsy and I was hoping

That you could drop me off at the stone house

That’s over just two more hills

I’ve got to get home before my parents start worrying for me»

Between the kindness of strangers and the rumble of the road

There’s a slow kind of remembering that takes years to unfold

Its in the dahlias by the ditches and the backseat of a car

Yes I am grateful to the strangers who have taken me this far

And as the trees soaked with starlight in time

Are replaced by endless crosses suspending electrical arteries

And streetlights and billboards for pesticide, I say, «we're almost there»

You glance in your rearview and see just how

Filthy I have gotten from walking in darkness

Since God knows when

And turning you look to the house now ablaze in yellow glare

Between the kindness of strangers and the rumble of the road

There’s a slow kind of remembering that takes years to unfold

Its in the dahlias by the ditches and the backseat of a car

And I am grateful to the strangers who have taken me this far

I am grateful to the strangers who have taken me this far

So you step out to open my door and

To wish me well;

it’s freezing, yes, it’s absolutely as cold as hell

And red glowing hazard lights blink like clock out of sync

Are you all alone now?

Where could I

Have run off to so quickly?

A knock on my parents' door

A knowing sigh

My father will ask you inside

Ask you if the one to whom you had given my ride

Was all dirty pale and quiet with racehorse’s eyes

'Cause you know that I’ve been gone since 1995

And you’re not the first to try

(But I’m still alive)

Between the kindness of strangers and the rumble of the road

There’s a slow kind of remembering that takes years to unfold

Its in the dahlias by the ditches and the backseat of a car

And I am grateful to the strangers who have taken me

Yes I am grateful to the strangers who have taken me

Ви за кермом, зараз після півночі

А тротуар переходить до грунтових доріг, сивиних від вашого дальнього світла

І миттєво ти бачиш мене: я махаю тобі з такою надією

«Я так сонний, і я надіявся

Щоб ти міг підвезти мене до кам’яного будинку

Це ще лише за двома пагорбами

Я маю повернутися додому, перш ніж батьки почали турбуватися за мене»

Між добротою незнайомців і гулом дороги

Існує повільний вид пригадування, для розгортання якого потрібні роки

Він у жоржинах біля канав і заднього сидіння автомобіля

Так, я вдячний незнайомцям, які довели мене так далеко

І як дерева в часі просякнули світлом зірок

Вони замінені нескінченними хрестами, що підвішують електричні артерії

А вуличні ліхтарі та рекламні щити для пестицидів, я кажу, «ми майже на місці»

Ви зазирнете в заднє бачення і побачите, як саме

Мені стало брудно, коли я ходив у темряві

Так як Бог знає коли

І, обернувшись, ви подивіться на дім, який зараз палає жовтими відблисками

Між добротою незнайомців і гулом дороги

Існує повільний вид пригадування, для розгортання якого потрібні роки

Він у жоржинах біля канав і заднього сидіння автомобіля

І я вдячний незнайомцям, які довели мене так далеко

Я вдячний незнайомцям, які довели мене так далеко

Тож ти виходиш, щоб відкрити мої двері і

Бажати мені добра;

морозно, так, абсолютно так холодно, як у пеклі

І червоні світяться аварійні вогні блимають, як несинхронізовані годинники

Ти зараз сам?

Де я міг

Так швидко втекли?

Стук у двері моїх батьків

Знаюче зітхання

Мій батько запитає тебе всередину

Запитаю вас, чи той, кому ви мене підвезли

Весь був брудно-блідий і тихий з очима скакового коня

Бо ти знаєш, що мене нема з 1995 року

І ви не перший спробуєте

(Але я ще живий)

Між добротою незнайомців і гулом дороги

Існує повільний вид пригадування, для розгортання якого потрібні роки

Він у жоржинах біля канав і заднього сидіння автомобіля

І я вдячний незнайомцям, які мене забрали

Так, я вдячний незнайомцям, які взяли мене