Architeuthis - This Or The Apocalypse

We’re standing in water

Suppressed by manmade embankment.

And you were just a channel

Heading westward from my arms,

From my choleric heart,

From my calm yet desperate hands,

Seeking to tear each limb from every second guess.

With a choleric heart,

Let the winds be shrill,

Let the water rise

And take all that’s left of my own guile.

We looked back towards the damage,

And we were doomed to know the worst of it.

By day, all our hopes, bare, swallowed whole

In the brine.

What of the stars, what of our kings,

What of your selfish prayer for light?

Nothing yields our Eastern skies-

How could you let this happen?

We breathe in darkness.

And it seems while we were waiting prone,

Famine had written fiend

Upon all our brilliant, desolated, plight.

Staring straight ahead into the unmovable.

Is it our pacing around the sun

That made you fold your hands in grace?

Of but one thought we are now,

Within silence.

And the waves stood dead,

Reflected not the sky.

Everything is still, panoramic night.

I will share your grave,

Atop the floodwater.

I will share your grave,

With every throne consumed.

Words unnecessary,

Screamed indifferently.

Rings of foreign masses.

Dark mobility.

These are the walls that shake when the Earth is silent.

To become passion.

Ми стоїмо у воді

Придушено штучним насипом.

А ви були лише каналом

Прямуючи на захід від моїх рук,

З мого холеричного серця,

З моїх спокійних, але відчайдушних рук,

Прагнучи відірвати кожну кінцівку від кожної другої здогадки.

З холеричним серцем,

Нехай вітер буде пронизливим,

Дайте воді піднятися

І візьміть усе, що залишилося від моєї власної хитрості.

Ми озирнулися на шкоду,

І ми були приречені знати найгірше із цього.

Удень усі наші надії, оголені, поглинуті цілком

У розсолі.

Що з зірками, що з нашими королями,

А як щодо вашої егоїстичної молитви про світло?

Ніщо не поступається нашим східним небесам,

Як ти міг це допустити?

Ми дихаємо темрявою.

І здається поки ми чекали лежачи,

Голод писав нечисть

На всю нашу блискучу, спустошену долю.

Дивлячись прямо перед собою в нерухоме.

Це наша крокування навколо сонця

Це змусило вас скласти руки?

Але одна думка, що ми зараз,

У тиші.

І хвилі стояли мертві,

Відбивається не небо.

Все нерухомо, панорамна ніч.

Я розділю вашу могилу,

На вершині повені.

Я розділю вашу могилу,

З кожним знищеним троном.

Слова непотрібні,

Крикнув байдуже.

Кільця іноземних мас.

Темна рухливість.

Це стіни, які тремтять, коли Земля мовчить.

Щоб стати пристрастю.