Ruins -

We’re older…

We’re elders of all those to come

From fathers to sons to new fathers…

To teach them the future by seeing the past of all those before us

We raise them…

We raise them what we saw, we must fear it

'Cause we have been drawing their future

We need to fear all we teach them

Or they all fall down…

I’m an outcome…

Of the fears of the fathers before me

Subjective the truth that we stand for…

These cultural matters we die for…

With hope I pray, that I can make a difference in this dark world

To make up the hurts that I spread once

To end with my crosses forgiven…

In my children’s arms…

And I feel time is not on our side now

Yet all those I wish for are with me…

Afraid I’ll be a thought left forgotten

Removed from the hearts of my loved ones…

I live in submission…

Of the fear to leave my children

Left to be forgotten…

I don’t want to die…

An outcome…

Of fears of the fathers we are now

Subjective, the truth that we fought for

Man made, the truth that we’ve killed for…

In silence I dream that we did make a difference for the new world

To make up the hurts that we spread once…

To end with our crosses forgiven, in our children’s arms…

When silenced, we left them only ruins

We left them a past without answers…

We were the lessons they never learned…

We may all fall down…

(We may all fall down…)

We may all fall down…

(We may all fall down…)

(We may all fall down…)

(We may all fall down…)

(We may all fall down…)

(We may all fall down…)

ми старші…

Ми старійшини всіх тих, хто прийде

Від батьків до синів до нових батьків…

Щоб навчити їх майбутньому, бачивши минуле всіх, хто перед нами

Ми виховуємо їх…

Ми виховаємо їм те, що бачили, ми мусимо цього боятися

Тому що ми малювали їхнє майбутнє

Ми повинні боятися всього, чому їх навчаємо

Або вони всі падають...

Я результат…

Про страхи батьків до мене

Суб'єктивна правда, яку ми стоимо…

За ці культурні питання ми вмираємо…

З надією я молюся, щоб я зміг змінити в цьому темному світі

Щоб загладити образи, які я колись поширив

Щоб закінчити мої хрести прощені…

На руках у моїх дітей…

І я відчуваю, що час зараз не на нашому боці

Але всі, кого я бажаю, зі мною…

Боюся, що я буду забутою

Вилучено з сердець моїх близьких…

Я живу у підпорядкуванні…

Про страх залишити своїх дітей

Залишено забути…

Я не хочу вмирати…

Результат…

Страх перед батьками, якими ми є зараз

Суб'єктивна, правда, за яку ми боролися

Створена людиною, правда, заради якої ми вбили…

У тиші я мрію, що ми зробили зміну для нового світу

Щоб загладити болі, які ми колись поширювали…

Щоб закінчити прощеними нашими хрестами, в обіймах наших дітей…

Коли замовкли, ми залишили їм лише руїни

Ми залишили їх у минулому без відповідей…

Ми були уроками, яких вони ніколи не засвоїли…

Ми всі можемо впасти…

(Ми всі можемо впасти...)

Ми всі можемо впасти…

(Ми всі можемо впасти...)

(Ми всі можемо впасти...)

(Ми всі можемо впасти...)

(Ми всі можемо впасти...)

(Ми всі можемо впасти...)