Threadbare - The Wonder Years

On a crowded stretch of highway, we’re counting all the cars—

The red ones vs the green ones, by the headlights, in the dark

We pull into the driveway.

I see fragments of my heart

Through the warm glow of the windows, spilling light onto the lawn

I’m so aware of your silhouette—

The shape of your face and the shadow cast

All the fingers hanging lifeless.

Fists balled up in my gloves

It’s another mild winter, but I still feel them going numb

Jill smiles as I walk in. There’s a quiet sort of hum

Finally home after a long year.

The house radiating love

I’m so aware of your bassinet—

You’re half awake being carried in

I’m feeling worn, feeling threadbare

Like the sleeves of my sweater

I watch the light grow thinner and disappear

When I think of December, I always think of Mae

And her house on Erdenheim where everyone I love felt safe

I drive past it every Christmas.

I’m gonna buy it some day

And anyone who needs to could always stay

I’m feeling worn, feeling threadbare

Like the sleeves of my sweater

And I watch the light grow thinner and disappear

I’m feeling worn, feeling threadbare

Like the sleeves of my sweater

And the days only get longer from here

На переповненій ділянці шосе ми підраховуємо всі машини…

Червоні проти зелених біля фар у темряві

Ми виїжджаємо на під’їзд.

Я бачу фрагменти мого серця

Крізь тепле сяйво вікон, розливаючи світло на галявину

Я так знаю твій силует…

Форма вашого обличчя та відкидання тіней

Всі пальці звисають безживні.

Кулаки згорнулися в моїх рукавичках

Це ще одна м’яка зима, але я все ще відчуваю, як вони німіють

Джилл посміхається, коли я заходжу всередину. Чується тихий гул

Нарешті додому після довгого року.

Будинок, що випромінює любов

Я так знаю про твою люльку...

Ви наполовину прокинулися, вас несуть

Я відчуваю себе втомленим, зношеним

Як рукава мого светра

Я бачу, як світло стає рідшим і зникає

Коли я думаю про грудень, завжди думаю про Мей

І її будинок в Ерденхаймі, де всі, кого я люблю, відчували себе в безпеці

Я проїжджаю повз кожне Різдво.

Колись я куплю

І кожен, кому потрібно, завжди може залишитися

Я відчуваю себе втомленим, зношеним

Як рукава мого светра

І я бачу, як світло стає рідшим і зникає

Я відчуваю себе втомленим, зношеним

Як рукава мого светра

І дні звідси стають тільки довшими