I Was Scared and I'm Sorry - The Wonder Years

I’ve been obviously on the verge of a mental breakdown this week

Stuck between your dirty sheets and back-lit memories

And I’ve been putting off things like getting my shit out of your apartment

I’ve been making up excuses about the things that you might need

And I’ve been trying to find out where everyone’s been

But they’re nowhere and I’m nothing

And I’ve been trying to stay as busy as I can

I finally broke on Christmas Eve

In an Outback Steakhouse bathroom while my family ordered for me

Haven’t been losing sleep, no I pass out almost instantly

The bad dreams get worse every week

I think I’m losing a little of me

I’m getting better, but it’s in small steps

I’m working on sleeping on the left

I just can’t blame New York for this

And so I’m down again, but this time it’s different

I’m mourning something that I miss

And that’s better than being hopeless

I’m counting back on all my mistakes

From the back of the cop car where you told me you loved me

Cause after that night, I got scared and I’m sorry

But hey, what can I say?

And I’ve been trying to find out where everyone’s been

But they’re nowhere

I’m still nothing

And I’ve been trying to find old friends

I’m getting better, but it’s in small steps

I’m working on sleeping on the left

I just can’t blame New York for this

And so I’m down again, but this time it’s different

I’m mourning something that I miss

And that’s better than being hopeless

It’s getting weird to think

About the house on Manton Street

And how neither of us live there

It’s probably empty

She watches Breakfast at Tiffany’s, it calms her completely

I guess Sarah Marshall does the same for me

It’s nothing when she’s leaning on me and saying she’s sorry

I’m obviously on the verge of a mental breakdown this week

I’m getting better, but it’s in small steps

I’m working on sleeping on the left

I just can’t blame New York for this

And so I’m down again, but this time it’s different

I’m mourning something that I miss

And that’s better than being hopeless

Цього тижня я, очевидно, був на межі психічного зриву

Застряг між своїми брудними простирадлами та освітленими спогадами

І я відкладав такі речі, як те, щоб винести своє лайно з твоєї квартири

Я придумував виправдання щодо речей, які вам можуть знадобитися

І я намагався з’ясувати, де всі були

Але їх ніде, а я ніщо

І я намагався залишатися зайнятим, наскільки міг

Я нарешті зламався на Різдвяну ніч

У ванній кімнаті стейк-хаусу Outback, коли моя родина замовляла для мене

Я не втрачаю сон, ні, я майже миттєво втрачаю свідомість

Погані сни стають гіршими з кожним тижнем

Мені здається, що я трохи втрачаю себе

Мені стає краще, але це маленькими кроками

Я працюю над тим, щоб спати зліва

Я просто не можу звинувачувати Нью-Йорк у цьому

І я знову впав, але цього разу все інакше

Я сумую про те, чого я сумую

І це краще, ніж бути безнадійним

Я розраховую на всі свої помилки

З задньої частини поліцейської машини, де ти сказав мені, що любиш мене

Тому що після цієї ночі мені стало страшно, і мені шкода

Але що я можу сказати?

І я намагався з’ясувати, де всі були

Але їх ніде немає

я ще ніщо

І я намагався знайти старих друзів

Мені стає краще, але це маленькими кроками

Я працюю над тим, щоб спати зліва

Я просто не можу звинувачувати Нью-Йорк у цьому

І я знову впав, але цього разу все інакше

Я сумую про те, чого я сумую

І це краще, ніж бути безнадійним

Це стає дивно думати

Про будинок на Ментон-стріт

І як ніхто з нас там не живе

Мабуть, порожній

Вона дивиться «Сніданок у Тіффані», це її повністю заспокоює

Мабуть, Сара Маршалл робить те саме для мене

Це нічого, коли вона спирається на мене і каже, що їй шкода

Цього тижня я, очевидно, на межі психічного зриву

Мені стає краще, але це маленькими кроками

Я працюю над тим, щоб спати зліва

Я просто не можу звинувачувати Нью-Йорк у цьому

І я знову впав, але цього разу все інакше

Я сумую про те, чого я сумую

І це краще, ніж бути безнадійним