Tall Boots - The Wild Feathers

I’m a lover of yesterday

It don’t matter where I lay

I’ve got tall boots, memories to hold

And when the sun finally sets

I can see my cigarettes

Burning slow, just like the songs on the radio

Young man, seventeen

Green eyes and blue jeans

And boots so worn, all the miles they’ve seen

I remember holding on To every prayer I said at dawn

Like, get me home, I promise I’ll never leave

I promise I’ll never leave

Oh, where would I go?

'Cause all these melodies are sad and slow

And all these stories

That have been told

All have me growin' old

On the dusty hood of a car

I could hear all the stars

Singing out of tune with the moon

And the song was sad as hell

And then the stars fell

Lighting up the road between me and you

Young man, twenty-three

Livin' on amphetamines

And eyes, so black, with all the sadness they’ve seen

I remember holding on To every prayer I said at dawn

Like, get me home, I promise I’ll never leave

I promise I’ll never leave

Oh, where would I go?

'Cause all these melodies are sad and slow

And all these stories

That have been told

All have me growin' old

I remember holding on To every prayer I said at dawn

Like, get me home, I promise I’ll never leave

I promise I’ll never leave

Oh, where would I go?

'Cause all these melodies are sad and slow

And all these stories

That have been told

All have me growin' old

(Merci à Gabriel Santerre pour cettes paroles)

Я любитель вчорашнього дня

Неважливо, де я лежу

У мене високі чоботи, спогади

І коли сонце нарешті зайде

Я бачу свої сигарети

Горить повільно, як пісні по радіо

Молодий чоловік, сімнадцять

Зелені очі і сині джинси

І чоботи настільки зношені, усі милі, які вони бачили

Я пам’ятаю, як тримався за кожної молитви, яку вимовив на світанку

Мовляв, відвези мене додому, я обіцяю, що ніколи не піду

Я обіцяю, що ніколи не піду

Ой, куди б я пішов?

Бо всі ці мелодії сумні й повільні

І всі ці історії

Це було сказано

Усі вони змушують мене старіти

На запиленому капоті автомобіля

Я чув усі зірки

Спів не в тон з місяцем

І пісня була сумна, як пекло

А потім впали зірки

Освітлюючи дорогу між мною і тобою

Молодий чоловік, двадцять три

Живу на амфетамінах

І очі, такі чорні, з усім сумом, який вони бачили

Я пам’ятаю, як тримався за кожної молитви, яку вимовив на світанку

Мовляв, відвези мене додому, я обіцяю, що ніколи не піду

Я обіцяю, що ніколи не піду

Ой, куди б я пішов?

Бо всі ці мелодії сумні й повільні

І всі ці історії

Це було сказано

Усі вони змушують мене старіти

Я пам’ятаю, як тримався за кожної молитви, яку вимовив на світанку

Мовляв, відвези мене додому, я обіцяю, що ніколи не піду

Я обіцяю, що ніколи не піду

Ой, куди б я пішов?

Бо всі ці мелодії сумні й повільні

І всі ці історії

Це було сказано

Усі вони змушують мене старіти

(Merci à Gabriel Santerre pour cettes paroles)