Impossible - The Weather Station

I found that I was angry

In the cool of the day

All the tall trees swaying

All I did not to say

Though I managed all the details

And I made all those phone calls

And I wrote out all the e-mails

And straightened out the front hall

It don’t matter, it made no difference

All through our disagreement

There was a cardinal on the fence

Put no walls around me

I will lay the stones myself

And lay down with my body

But give nothing else

Still living with the feeling

Pent up in my chest

My old lifelong companion

The one I know best

Well, I guess I got the hang of it — the impossible

You could say I moved right in with it — the impossible

You knew I felt unnatural in the blue light of dawn

I left the house in shadow

And my mind went on and on

On the long spool of the highway

Strange fragments of song

And all I can’t get my way

Everything that’s still wrong

Oh, I guess I got the hang of it — the impossible

And I walk the endless boundaries of it

Just to know what you can’t ever have

What is light, what shadow

I guess I always wanted the impossible

In time I learned to rest on the fevered pitch

The change was so relentless, no time to get used to it

I had to get so ruthless

To cut right down to the quick

To wake at six AM and go along with all of it

But still I was so sensitive

I could hardly even stand your simple acts of kindness

The gentle pressure of your hand

Glimpsed from the ferry, green swaths of land

Sleeping on the floor, I felt the ocean’s movement

Я виявив, що злий

У прохолоду дня

Усі високі дерева хитаються

Все, що я не не сказав

Хоча я керував усіма деталями

І я робив усі ці телефонні дзвінки

І я виписав усі електронні листи

І розправив передпокій

Це не важливо, не важливо

Все через наші розбіжності

На паркані був кардинал

Не ставте мене стінами

Я сам покладу каміння

І ляг із моїм тілом

Але більше нічого не давати

Все ще живу почуттями

Застряг у моїй скрині

Мій старий супутник усього життя

Той, кого я знаю найкраще

Ну, я здогадуюсь — це неможливе

Можна сказати, що я перейшов з цим — неможливе

Ви знали, що я почуваюся неприродно в синьому світлі світанку

Я вийшов із дому в тінь

І мій розум тривав і продовжував

На довгій котушці шосе

Дивні фрагменти пісні

І все, що я не можу домогтися

Все, що ще не так

О, мабуть, я зрозумів — неможливе

І я проходжу його нескінченні межі

Просто щоб знати, чого ви ніколи не можете мати

Що світло, що тінь

Мабуть, я завжди хотів неможливого

З часом я навчився відпочивати на гарячому полі

Зміни були настільки невпинними, що не було часу звикнути до цього

Мені довелося стати таким безжальним

Щоб скоротити до швидкого

Щоб прокинутися о шостій ранку й братися з усім цим

Але все одно я був таким чутливим

Я навіть не міг терпіти твої прості вчинки доброти

М’який натиск вашої руки

Помітили з порома зелені ділянки землі

Спати на підлозі, я відчув рух океану