Ninety-Nine And A Half - The Standells

There were ninety and nine that safely lay

In the shelter of the flock,

But one was out on the hills away,

Far off in the darks and cold;

Away on the mountains wild and bare,

Away from the tender Shepherd’s care.

Away from the tender Shepherd’s care.

«Lord, Thou hast here Thy ninety and nine;

Are they not enough for Thee?»

But the Shepherd made answer: «This of Mine

Has wandered away from Me;

And although the hills may be rough and steep,

I go to the desert to find My sheep.»

I go to the desert to find My sheep."

But none of the ransomed ever knew

How deep were the waters crossed;

Nor how dark was the night that the Lord passed through

Ere He found His sheep that was lost.

Loud in the Desert He heard its cry—

Sick and helpless, and ready to die.

Sick and helpless, and ready to die.

«Lord, whence are those blood-drops all the way

That mark out the mountain’s track?»

«They were shed for one who had gone astray

Ere the Shepherd could bring him back.»

«Lord, whence are Thy hands so rent and torn?»

«They're pierced tonight by many a thorn.»

And all through the mountains, thunder-riven,

And up from the rocky steep,

There arose a cry to the gate of heaven,

«Rejoice!

I have found My sheep!»

And the angels echoed around the throne,

«Rejoice, for the Lord brings back His own!»

«Rejoice, rejoice»

«Rejoice, for the Lord brings back His own!».

Там було дев’яносто дев’ять тих, хто безпечно лежав

У притулку зграї,

Але один був на пагорбах подалі,

Далеко в темряві й холоді;

Далеко в горах диких і голих,

Подалі від опіки ніжного Пастуха.

Подалі від опіки ніжного Пастуха.

«Господи, Ти маєш тут Твої дев’яносто дев’ять;

Чи їх Тобі мало?»

Але Пастух відповів: «Це Моє

Відійшов від Мене;

І хоча пагорби можуть бути грубими й крутими,

Я йду в пустелю знайти Своїх овець».

Я йду в пустелю, щоб знайти Своїх овець».

Але ніхто з викуплених ніколи не знав

Як глибоко перейшли води;

І якою темною була ніч, яку пройшов Господь

Перш ніж Він знайшов Свою вівцю, яка була загублена.

Голосно в пустелі Він почув її крик—

Хворий і безпорадний, готовий померти.

Хворий і безпорадний, готовий померти.

«Господи, звідки ці краплі крові всю дорогу

Це позначає гірську доріжку?»

«Їх пролили за того, хто заблукав

Щоб Пастух повернув його назад».

«Господи, звідки Твої руки такі розірвані й розірвані?»

«Сьогодні ввечері вони пронизані багатьма шипами».

І все через гори, грімові,

І вгору зі скелястого крутизни,

Піднявся крик до воріт небесних,

«Радуйся!

Я знайшов Своїх овець!»

І ангели відлуніли навколо трону,

«Радуйся, бо Господь Своїх повертає!»

«Радуйся, радій»

«Радуйся, бо Господь Своїх повертає!».