Eiffel - The Shin Sekaï

Tant bien que mal, je marche dans le noir guidé par ton phare

Et rien n’effacera ma confiance en toi, ni le temps qui passe

Et ni ton absence que rien ne remplace

Je me rends compte que je suis décidément tombé bien bas, tombé sous ton charme

Tant bien que mal, j’avance dans le noir guidé par ton phare

Et rien n’effacera ma confiance en toi, ni le temps qui passe

Et ni ton absence que rien ne remplace

Je me rends compte que je suis décidément tombé bien bas, tombé sous ton charme

: Eiffel

J’préfère une grosse tchoin qu’une femme qui m’aime à moitié

Et si je te dis le contraire ce n’est que par courtoisie

La vie est une *Woow*, mais je l’aime tant

Ce qui n’est pas réciproque, mais je ne peux vivre qu’en espérant

J’préfère toujours mentir aux gens que de me mentir à moi-même

Et si tu prétends pouvoir lire en moi, mon frère: Amen

Ainsi soit-il, j’crains que ce serait pire

Si c’est mon destin, je te l’dis à titre indicatif, Llat

J’aurais aimé te voir briller, illuminer l’obscurité

Mais je ne puis t’approcher et la distance qui nous sépare est immense

Dans ma dépendance, je me plonge et je m’enfonce et plus rien n’a de sens

Je ne pourrais oublier… Oublier… Oublier… Oublier… Oublier…

Et j’aimerais m'évader mais ma dépendance n’est pas de ce choix

Je ne veux pas m'étaler mais je ne supporte d'être séparé de toi

Oh ma ville je ne connais que toi mais je te suis inconnu

Ne me dénigre donc pas sous prétexte que je t’importune

J’mène une vie décalée, j’ai ramé, une distance jamais égalée

Je suis pas né dans les quartiers chics, gros la hass m’a fait dériver

Ça fait des années que j’essaie de trouver de la richesse en toi

Pas forcément matérielle mais je n’ai pas l’embarras du choix

Et je m’intègre dans un pays qui soi-disant m’accepte comme je suis

Des fois j’aimerais me barrer mais j’admets que je suis trop indécis

Attaché à toi, j’aurais du mal à prendre le large

Et ça s’aggrave parce que dans la vie rien est aussi simple

Et si l’argent et la beauté ne seraient rien, je ne serais possessif

Plus j’avance et moins j’ai de potes, et je pense que c’est un mauvais signe

Je me contente de mes jugements hâtifs, de mes idées faites

J’ai comme envie de te pousser du haut de la tour Eiffel

J’aurais aimé te voir briller, illuminer l’obscurité

Mais je ne puis t’approcher et la distance qui nous sépare est immense

Dans ma dépendance, je me plonge et je m’enfonce et plus rien n’a de sens

Je ne pourrais oublier… Oublier… Oublier… Oublier… Oublier…

J’aurais aimé te voir briller, illuminer l’obscurité

Mais je ne puis t’approcher et la distance qui nous sépare est immense

Dans ma dépendance, je me plonge et je m’enfonce et plus rien n’a de sens

Je ne pourrais oublier… Oublier… Oublier… Oublier… Oublier…

Якось я ходжу в темряві, керуючись твоїм маяком

І ніщо не зітре мою довіру до тебе, ні час, що минає

І ні твою відсутність ніщо не замінює

Я розумію, що точно впав, потрапив під твої чари

Якось я ходжу в темряві, керуючись твоїм маяком

І ніщо не зітре мою довіру до тебе, ні час, що минає

І ні твою відсутність ніщо не замінює

Я розумію, що точно впав, потрапив під твої чари

: Ейфель

Я віддаю перевагу великому чоіну, ніж жінці, яка кохає мене наполовину

І якщо я скажу вам інакше, то лише з ввічливості

Життя - це *Вау*, але я його дуже люблю

Що не відповідає взаємності, але я можу жити лише в надії

Я завжди вважаю за краще брехати людям, ніж брехати собі

І якщо ти стверджуєш, що можеш прочитати мене, брате: Амінь

Хай буде так, боюся, буде гірше

Якщо це моя доля, я говорю тобі для інформації, Ллат

Я хотів би бачити, як ти сяєш, освітлюєш темряву

Але я не можу підійти до тебе, і відстань між нами величезна

У своїй залежності я тону і тону, і ніщо не має сенсу

Я не міг забути... Забути... Забути... Забути... Забути...

І я хотів би втекти, але моя залежність не з цього вибору

Я не хочу хизуватися, але терпіти не можу бути окремо від тебе

О моє місто, я знаю тільки тебе, але я невідомий тобі

Тож не принижуйте мене під приводом, що я вам заважаю

Я веду химерний спосіб життя, я веслував, відстань ніколи не була рівною

Я не народився у верхній частині міста, чувак, ця клопота мене занесла

Я багато років намагаюся знайти в тобі багатство

Не обов’язково матеріально, але я не розпещений вибором

І я вписуюся в країну, яка нібито приймає мене таким, яким я є

Іноді я хотів би піти, але визнаю, що я занадто нерішучий

Прив’язаний до вас, мені було б важко зняти

І стає гірше, бо нічого в житті не так просто

І якби гроші та краса були нічим, я б не був власницьким

Чим далі я йду, тим менше у мене друзів, і я думаю, що це погана ознака

Я задоволений своїми поспішними судженнями, своїми ідеями

Мені хочеться зіштовхнути тебе з вершини Ейфелевої вежі

Я хотів би бачити, як ти сяєш, освітлюєш темряву

Але я не можу підійти до тебе, і відстань між нами величезна

У своїй залежності я тону і тону, і ніщо не має сенсу

Я не міг забути... Забути... Забути... Забути... Забути...

Я хотів би бачити, як ти сяєш, освітлюєш темряву

Але я не можу підійти до тебе, і відстань між нами величезна

У своїй залежності я тону і тону, і ніщо не має сенсу

Я не міг забути... Забути... Забути... Забути... Забути...