Ghostride -

As I step down to the platform from the train

Trying to shake off what I may or may not have just seen

I must have been asleep (Where did I sleep last night?)

It must have been a dream

No way that could have been

No matter, never mind

As I’m walking out to a dimly lit street

(Seems so familiar)

There’s a taxi standing, waiting with the back door open

I told him where I’m going

He said «I already know.

Get in and close the door

We’ll take the scenic ride

Yeah, I know where I’m taking you to The guests, they await you

They’ve waited so long for this day

The ride’s not a long way"

Something inside me drawing me, guiding me Something alive clawing me, biting me Something that hides right here beside me Just like the strange man sitting here driving me Watch from the inside of black, empty spaces

Reach out from all the dark places

Dragging their figures on innocent faces

They reach for me Calling me… Holding me… Taking me…

Killer

Taker

Time to face your maker

Killer inside of me Taking a bite of me Laying his sight on me Dragging me Pulling me down

«I'm not sure if you ever knew

The house that awaits you

Has suffered from many bad dreams

Some still remain

Some come in chains, some come without

Some of them only at night they come out

Where they stalk all the hallways, stairways, doorways

Keep them all closed but they’d only find more ways

To seek you, find you

Walk right behind you

Get under your skin and get into your mind

And you can’t get them out

You scream and you shout till you cannot take

Cannot take

Cannot take anymore"

Killer

Taker

Time to face your maker

Killer inside of me Taking a bite of me Laying his sight on me Dragging me Pulling me down

«You walk from here just down the way

To the house that is dark gray

No need to pay for the ride

They’ve paid me for one way»

Коли я спускаюся з поїзда на платформу

Намагаючись відкинути те, що я міг, а може, й не бачив

Я, мабуть, спав (Де я спав минулої ночі?)

Це, мабуть, був сон

Ніяк це могло бути

Неважливо, неважливо

Коли я виходжу на слабо освітлену вулицю

(Здається таким знайомим)

Таксі стоїть і чекає з відкритими задніми дверима

Я сказала йому, куди я йду

Він сказав: «Я вже знаю.

Увійдіть і закрийте двері

Ми здійснимо мальовничу прогулянку

Так, я знаю, куди я вас веду Гості, вони вас чекають

Вони так довго чекали цього дня

Поїздка не далека"

Щось всередині мене притягує мене, веде мене Щось живе чіпає мене, кусає Щось, що ховається тут поруч зі мною Так само, як дивний чоловік, що сидить тут, керуючи мною Дивіться зсередини чорних порожніх просторів

Протягни руку з усіх темних місць

Перетягують свої фігури на невинні обличчя

Вони тягнуться до мене Дзвонять мені… Тримають мене… Беруть мене…

Вбивця

Беручий

Час зустрітися зі своїм творцем

Вбивця всередині мене, кусає мене, бачить на мене, тягне мене, тягне мене вниз

«Я не впевнений, чи ви коли-небудь знали

Будинок, який чекає на вас

Постраждав від багатьох поганих снів

Деякі ще залишилися

Деякі приходять у ланцюжках, інші – без

Деякі з них виходять лише вночі

Де вони нишпорять усі коридори, сходи, дверні прорізи

Тримайте їх усі закритими, але вони знайдуть лише інші способи

Щоб шукати вас, знайдіть вас

Ідіть прямо за вами

Залізай собі під шкіру і зайди в свій розум

І ви не можете їх витягти

Ти кричиш і кричиш, поки не можеш витримати

Не можна взяти

Більше не можу"

Вбивця

Беручий

Час зустрітися зі своїм творцем

Вбивця всередині мене, кусає мене, бачить на мене, тягне мене, тягне мене вниз

«Ви йдете звідси просто по дорозі

До темно-сірого будинку

Не потрібно оплачувати поїздку

Вони заплатили мені за один спосіб»