The Sentry -

The laurel wreaths will never rest upon our heads

And on this soil

no seed to be sown

Yet we fight devoid of mercy, aim or rest

A hundred light years away from our home

Away from our home

Light years from our home

I am the sentry, the ever opened eye

Rally caller

for my people’s battle cry

Starved and freezing,

we fight these warlike beasts

Vile alien creatures

whose battles never cease

battles never cease

Our fate is defeat

Our legacy is gone

Eons of evolution erased by atom bombs

From the sky

came everlasting throes

Bipedal conquerors

Ten fingers and toes

Two eyes and one nose

Born from embryos

Our fate

Defeat

Our fate

Defeat

Лаврові вінки ніколи не ляжуть на наші голови

І на цьому ґрунті

немає насіння для сіяння

Проте ми боремося без милосердя, мети чи спокою

За сто світлових років від нашого дому

Подалі від нашого дому

Світлові роки від нашого дому

Я вартовий, завжди відкрите око

Мітингувальник

для бойового кличу мого народу

Голодуючи і мерзнучи,

ми боремося з цими войовничими звірами

Мерзенні інопланетні створіння

чиї битви ніколи не припиняються

бої ніколи не припиняються

Наша доля – це поразка

Наша спадщина зникла

Еони еволюції, стерті атомними бомбами

З неба

прийшла вічна мука

Двоногі підкорювачі

Десять пальців рук і ніг

Два ока і один ніс

Народжені з ембріонів

Наша доля

Поразка

Наша доля

Поразка