Still Life - The Russian Futurists

When I wake up, why wake up’s what I’m wondering but I still try

'Cause we both know it’s just some paint on some canvas but it’s still life

Are you getting the sense that your days are numbered, but still hoping they

end fast?

Is it consolation to know that it will end;

you just have to be patient

I don’t mean to be bleak but that’s the sense that I get when we speak

I don’t like to showboat because everything that I’ve done, you co-wrote

I scored a film on a notepad;

you’re in the credits so you should know that

In subtitles I wrote that «Oh I Love You, How I love You»

When I die, put a ring on your finger, you were always mine

And we both know we’re just painted on canvas but it’s still life

And at the end of the gold rush your heart was so crushed that now it can’t

hold much

It’s not funny, don’t dare laugh, it’s running uphill with your leg in a bear

trap

I don’t mean to be bleak but that’s the sense that I get when we speak

I don’t like to showboat because everything that I’ve done, you co-wrote

I wrote a book on a notepad, you’re in each chapter so you should know that

In block letters I wrote that «Oh I Love You, How I Love You»

When I wake up, why wake up’s what I’m wondering but I still try

'Cause we both know it’s just some paint on some canvas but it’s still life

It turns out this is hopeless and far too thick for you and I to cope with

We’re just Jeckyl and Hyde-ing, on snakes and ladders we’re slipping and sliding

I don’t mean to be bleak but that’s the sense that I get when we speak

I don’t like to showboat because everything that I’ve done, you co-wrote

I paint pictures on notepads, you’re in each one so I hope you know that

And in the corner I wrote that «Oh I Love You, How I Love You»

When I die, put a ring on your finger, you were always mine

And we both know we’re just painted on canvas but it’s still life

Коли я прокидаюся, мені цікаво, навіщо прокидатися, але я досі намагаюся

Бо ми обидва знаємо, що це лише фарба на полотні, але це натюрморт

Ви відчуваєте, що ваші дні злічені, але все ще сподіваєтеся, що вони будуть?

швидко закінчиться?

Чи втішно знати, що це закінчиться;

вам просто потрібно бути терплячим

Я не хочу бути похмурим, але це відчуття, яке я відчуваю, коли ми говоримо

Я не люблю показувати, тому що все, що я зробив, ви написали у співавторстві

Я записав фільм у блокнот;

ви в титрах, тому це знати

У субтитрах я написав: «О, я кохаю тебе, як я люблю тебе»

Коли я помру, одягни кільце на палець, ти завжди був моїм

І ми обидва знаємо, що просто намальовані на полотні, але це натюрморт

І в кінці золотої лихоманки ваше серце було настільки розчавлено, що тепер не може

тримай багато

Це не смішно, не смій сміятися, це біжить в гору з ногою в ведмедя

пастка

Я не хочу бути похмурим, але це відчуття, яке я відчуваю, коли ми говоримо

Я не люблю показувати, тому що все, що я зробив, ви написали у співавторстві

Я написав книгу в блокноті, ви у кожному розділі, тож ви повинні знати, що

друкованими літерами я написав: «Ой, я люблю тебе, як я тебе люблю»

Коли я прокидаюся, мені цікаво, навіщо прокидатися, але я досі намагаюся

Бо ми обидва знаємо, що це лише фарба на полотні, але це натюрморт

Виявляється, це безнадійно і занадто важко, щоб ми з вами впоралися

Ми просто Джекіл і Гайд-інг, на зміях і драбинах ми ковзаємо і ковзаємо

Я не хочу бути похмурим, але це відчуття, яке я відчуваю, коли ми говоримо

Я не люблю показувати, тому що все, що я зробив, ви написали у співавторстві

Я малюю малюнки на блокнотах, ви у кожному, я сподіваюся, ви це знаєте

А в кутку я написав, що «О, я люблю тебе, як я тебе люблю»

Коли я помру, одягни кільце на палець, ти завжди був моїм

І ми обидва знаємо, що просто намальовані на полотні, але це натюрморт