Cassiopeia - The Retuses

Из тёмных вод

По скалам поднимаясь

Я пил кагор, и он меня согрел

Моим глазам и мыслям свой предел

Я поднимался, солнце давно село

И над моей пробитой головой пронёсся вихрь

Гулкий, оголтелый

Неся двенадцать лилий за собой

Отставши от всех, одна плутала

И я сорвал цветок, что нёсся на ветру

И в миг поднялся над землёй, минуя скалы

Оставив море далеко внизу, и как дурак

Что внемлет идиоту, пустился в пляс, ведомый высотой

Икар махал мне, говорил: «Постой

Я вознесусь с тобою снова»

(Кому дарован трон Кассиопеи?)

З темних вод

По скелях піднімаючись

Я пив кагор, і він мене зігрів

Моїм очам і мислям свою межу

Я піднімався, сонце давно село

І над моєю пробитою головою пронісся вихор

Гулий, шалений

Несучи дванадцять лілій за собою

Відставши від усіх, одна плутала

І я зірвала квітку, що мчала на вітру

І в миттю піднявся над землею, минаючи скелі

Залишивши море далеко внизу, і як дурень

Що дослухається ідіоту, пустився в танець, ведений заввишки

Ікар махав мені, казав: «Стривай

Я піднесуся з тобою знову»

(Кому дарований трон Кассіопеї?)