Alchemy - The Prodigals

Sitting here and dreaming, dreaming of salvation

And salvation comes in love, at least that’s what they say

I don’t know if it was love or just imagination

But the siren of my dreams was made like me of clay

Now I look outside my window at the people covered pavements

Shores to the river of the traffic running through

And the gray scale of sky says there’s rain in my future

And the only blue that I can see is what I feel for you

We say that we’ll be friends when we know we never will be

Once we were as one, now we lie alone

Alchemy once blended base metals into golden

Now what once was gold is transmuted into stone

Into lead and stone

Sitting here and dreaming, dreaming of a sunrise

The sunrise that takes over and the moon that fades away

Daylight when it happens obscures the dream of darkness

And the river shifts and shivers in the tawdry light of day

I know I was a fool to take it all for granted

Never once imagioned that I’d feel the way I do

And I know the past is gone and I wish I could forget it

But the begger never rides his horse

My dreams are still of you

I am free to make my choices, I will choose my own direction

I will walk along the pathway that others choose for me

I will make my own decisions with sufficient introspection

Now I introspect away until there’s nothing left to see

I can say that we’ll be friends like it’s really what I wanted

Not to hold you in my arms, to lie once more with you

But as alchemists once tried to change base metals into golden

It never worked for them back then

Why should it now come true?

Сидити тут і мріяти, мріяти про порятунок

А спасіння приходить у любові, принаймні так кажуть

Я не знаю, було кохання чи просто уява

Але сирена моїх мрій була зроблена, як я, із глини

Тепер я дивлюсь за вікно на вкриті людьми тротуари

Береги до річки, через яку протікає рух

А сіра гамма неба говорить, що в моєму майбутньому буде дощ

І єдиний синій, який я бачу, — це те, що я відчуваю до тебе

Ми скажемо, що будемо друзями, коли знаємо, що ніколи не будемо друзями

Колись ми були як одне ціле, тепер ми лежимо самі

Колись алхімія змішувала неблагородні метали в золото

Тепер те, що колись було золотом, перетворено на камінь

У свинець і камінь

Сидити тут і мріяти, мріяти про схід сонця

Схід сонця, який бере верх, і місяць, що зникає

Денне світло, коли це трапляється, затьмарює сон темряви

А річка зміщується й тремтить у м’якому денному світлі

Я знаю, що був дурним, що сприймав все як належне

Ніколи не уявляв, що буду відчувати себе так, як я 

І я знаю, що минуле минуло, і я хотів би забути його

Але жебрак ніколи не їздить верхи на коні

Мої мрії все ще про тебе

Я вільний робити вибір, я виберу власний напрямок

Я піду стежкою, яку для мене виберуть інші

Я прийму самостійні рішення з достатньою самоаналізом

Тепер я заглиблююсь, поки не залишиться нічого бачити

Я можу сказати, що ми будемо друзями, якби це дійсно те, чого я хотів

Не тримати тебе в обіймах, щоб ще раз лягти з тобою

Але як колись алхіміки намагалися перетворити неблагородні метали на золоті

Тоді для них це ніколи не працювало

Чому це має здійснитися зараз?