Lust - The Necromancers

The flowing blood should have warned him

As she laid on the ground, with ruddy lips

He grabbed her, facing up the wind

And he took her away, beyond the Styx

She opened her eyes, when they passed his door

No tears came from her, only malice

Black as night, she sank into his soul

No tears came from her, only a kiss

Creatures of the night

Lust of the Lost

Lost in the Lust

Cold as ice, her flesh devoured him

And in his petrified neck, her nails went down

He understood that she was not who she seemed

And that surely in Hell, she wore the crown

He fell to his knees, the ground turning red

No sound could come out of his mouth

Widened eyes on his decapitated head

And then she ate her fill

Creatures of the night

Lust of the Lost

Lost in the Lust

Кров, що тече, мала його попередити

Як вона лежала на землі, з рум’яними губами

Він схопив її, повернувшись до вітру

І він забрав її, за Стікс

Вона відкрила очі, коли вони пройшли повз його двері

З неї не текли сльози, лише злоба

Чорна, як ніч, вона запала йому в душу

З неї не текли сліз, лише поцілунок

Істоти ночі

Жадоба втрачених

Загублений у пожадливості

Холодна, як лід, її плоть пожерла його

А в його скам’янілу шию впали її нігті

Він розумів, що вона не така, якою здається

І, звичайно, у пеклі вона носила корону

Він впав на коліна, земля почервоніла

З його рота не виходить жодного звуку

Розширені очі на його обезголовленій голові

А потім вона наїлася досхочу

Істоти ночі

Жадоба втрачених

Загублений у пожадливості