Purple - The Modern Age Slavery

To me you had sent indeed the wind

Thanks

As I stepped out from that door it has arrived directly in my face

But just one question:

Am I a better man?

But just one question:

Is this a better world?

Smoke through eyes that did not sleep.

Of cigarettes lighten up in the morning

soon

Of silence.

Interrupted and broken

Usual fear to collapse in front of chewed hurting words

That forever I’ll keep within and into those lowered eyelids

But just one question: am I a better man?

Of the losses the most definitive and atrocious and unjust one

Soaked into those swollen eyes.

It rains tears that slide in every breath,

crushing into the purple

I let myself being invaded

Cause there’s no shelter for those eyes that for how much I can tighten

Will not have the same light anymore

But just one question:

Am I a better man?

But just one question:

Is this, above all, a better world?

Memories holding me back to that moment

It feels hard as a sandstone

Soaked into swollen eyes

Of broken dreams evaporating

It rains tears that slide in every breath, crushing into the purple

The longest second.

In the fold of a morning.

Another man is waiting to die

The longest minute.

In the fold of a morning.

Another man is waiting to die

The longest hour.

In the fold of a morning.

Another man is waiting to die

The night of the longest day ever.

Another man is waiting to die

Мені ти справді послав вітер

Спасибі

Коли я вийшов із цих дверей, воно прибуло прямо до мого обличчя

Але лише одне запитання:

Чи я краща людина?

Але лише одне запитання:

Чи це кращий світ?

Дим крізь очі, що не спали.

Сигарети запалюйте вранці

скоро

Тиші.

Перерваний і зламаний

Звичайний страх впасти перед прожованими образливими словами

Що я назавжди буду триматися всередині і в цих опущених повіках

Але лише одне запитання: чи я краща людина?

Із втрат найвизначніша, найжорстокіша і несправедлива

Вмокла в ці опухлі очі.

Це сльози, які ковзають в кожному подиху,

дроблення до фіолетового

Я дозволив собі вторгнутися

Тому що немає притулку для тих очей, які я можу затягнути

Такого світла більше не буде

Але лише одне запитання:

Чи я краща людина?

Але лише одне запитання:

Це, перш за все, кращий світ?

Спогади тримають мене до того моменту

Він твердий, як піщаник

Вмокла в опухлі очі

Розбитих мрій, які випаровуються

Це сльози, які ковзають у кожному вдиху, розчавлюючись у фіолетовий колір

Найдовша секунда.

У ранку.

Інший чоловік чекає померти

Найдовша хвилина.

У ранку.

Інший чоловік чекає померти

Найдовша година.

У ранку.

Інший чоловік чекає померти

Ніч найдовшого дня.

Інший чоловік чекає померти