64 - The Marquis de Tren, Bonnie "Prince" Billy

On the slope of the creek I ask her «Where are you going, hiding your

flashlight with your coat?

My house is all dark and lonesome, lend me that light.»

She raised her dark eyes for a moment and looked at my fave through the dusk

«I've come to the creek» she said

«to shine my flashlight on the animals in the water when it gets dark.»

It got darker and I asked again if she would bring her light to my house

'cause there were no animals in the water

There was nothing living, moving

She said «I'm gonna shine it on the sky, it will reach a star.»

I watched her shine the light uselessly into the sky

And in the moonless gloom of midnight

I asked her why she held the light still, close to her chest

«My house is all dark and lonesome, lend me your light.»

«I need it to walk home with» she said

«I can’t see in the dark, like a cat»

And I watched get lost among the trees and into the lights of the houses

На схилі струмка я питаю її: «Куди ти йдеш, ховаєш

ліхтарик з пальто?

Мій дім темний і самотній, позичи мені це світло».

Вона на мить підняла темні очі й поглянула на мого улюбленого крізь сутінки

«Я прийшла до струмка», — сказала вона

«світити своїм ліхтариком на тварин у воді, коли стемніє».

Стало темніше, і я знову запитав, чи принесе вона своє світло до мого дому

тому що у воді не було тварин

Не було нічого живого, рухомого

Вона сказала: «Я освітлю нею на небі, вона досягне зірки».

Я спостерігав, як вона марно світить світлом у небо

І в безмісячній темряві опівночі

Я запитав її, чому вона нерухомо тримає світло біля грудей

«Мій дім темний і самотній, позичи мені своє світло».

«Мені це потрібно, щоб піти з ним додому», — сказала вона

«Я не бачу в темряві, як кіт»

І я дивився, як заблукав серед дерев і в вогні будинків