Memory - The Living Tombstone, Emi Jones

I saw the doorway in my dreams

I asked myself where does it lead to

I thought the island was my home

The outside world a great unknown

How little I knew

That day we split the star shaped fruit

I knew that destiny’d uproot me

I saw it burning in the sand

I tried to fight and take his hand

And then he was gone

I held the blade

It made the darkness fade

I did my best to find

A way to make us whole again

Like back when we were friends

It felt serene

So simple and so clean

Not all this space between

But life was never black and white

There’s shadow where there is light

I woke up from the strangest dream

It almost felt just like a memory

It felt like I was someone else

Another version of myself

And then he was gone

My past is waiting just beyond

It almost feels just like a shadow

Or could the shadow just be me

The silhouette of somebody

And I’m nobody

The sun went down

On this forgotten town

I had my friends around

We watched from far above it all

I always felt so small

And do they know

The doubt within me grows

That we will meet again

We sat and watched the twilight glow

I promised we would stay friends

But summer had to end

I called your name

But you were not the same

And maybe I’m to blame

For I had changed the most of all

I almost can’t recall

We met again

But different from before

As something less than friends

And maybe it’s too late for us

To return to destiny

If only in a memory

From somewhere long ago

Я бачив уві сні дверний отвір

Я запитав себе, куди це веде

Я думав, що острів — це мій дім

Зовнішній світ — велика невідомість

Як мало я знав

Того дня ми розділили плід у формі зірки

Я знав, що доля вирве мене з корінням

Я бачив, як воно горить у піску

Я намагався побитися й взяти його за руку

А потім він зник

Я тримав лезо

Через це темрява зникла

Я зробив усе, щоб знайти

Спосіб зробити нас знову цілісними

Як колись ми були друзями

Було спокійно

Так просто і так чисто

Не весь цей простір між

Але життя ніколи не було чорно-білим

Там, де світло, є тінь

Я прокинувся від найдивнішого сну

Це майже як спогад

Відчувалося, що я хтось інший

Інша версія себе

А потім він зник

Моє минуле чекає трохи далі

Це майже як тінь

Або тінню міг бути просто я

Силует когось

А я ніхто

Сонце зайшло

У цьому забутому місті

У мене були друзі

Ми спостерігали за все

Я завжди відчував себе таким маленьким

І чи знають вони

Сумніви всередині мене ростуть

Що ми знову зустрінемося

Ми сиділи й дивилися, як світяться сутінки

Я пообіцяв, що ми залишимося друзями

Але літо мало закінчитися

Я називав твоє ім’я

Але ти був не той

І, можливо, я винен

Бо я змінився найбільше за всіх

Майже не можу пригадати

Ми знову зустрілися

Але відрізняється від попереднього

Як щось менше, ніж друзі

І, можливо, для нас вже пізно

Щоб повернутися до долі

Якщо тільки в пам’яті

Звідкись давно