Bringer of the Sixth Sun - The Kovenant

I drank a goblet of fire…

I cut out the prophets tongue…

but still, the sun refused to move.

I tore a hole in the web of sanity…

the very fabric of life itself…

but still, this flesh refused to burn.

«what a humble vision!

to forever dwell by the grace of the sun…»

I gathered the moon and the stars…

in my little pouch of planets…

the renaissance of astral flesh.

dripping and drolling with universal thirst…

equilibrium going under…

in such an idle state of death.

sowing the seeds of a new dimension…

I am the conqueror in his petty paradise…

spinning around in garden of lush blooming death,

point at the sun, and I will be there…

and the angels, scattered and bleeding…

will be the foundation of my empire…

and admidst all this forlorn beauty…

…I still laughed at the end.

Я випив келих вогню…

Я вирізав язик пророкам…

але все одно сонце відмовилося ворушитися.

Я прорвав дірку в мережі розсудливості…

сама тканина самого життя…

але все одно ця плоть відмовилася горіти.

«Яке скромне бачення!

вічно перебувати з ласки сонця...»

Я зібрав місяць і зірки…

у мому маленькому мішечку планет…

ренесанс астральної плоті.

капає і крутиться від загальної спраги...

заниження рівноваги…

в такому бездіяльному стані смерті.

сіяти насіння нового виміру…

Я переможець у його маленькому раю…

крутиться в саді пишно квітучої смерті,

покажи на сонце, і я буду там…

і ангели, розсіяні й кровоточать...

буде основою мої імперії…

і серед усієї цієї занедбаної краси...

...Я все ще сміявся в кінці.