Кварцевый свет - The Korea

Открой, для меня свою дверь,

Впусти осенний холод, я не трону тебя — поверь.

Предавал, ненавидя, играя, превращая живое в стекло.

Я не тот за кого себя выдавал, пряча лицо.

Я не тот, за кого себя выдавал…

Я не тот, за кого себя выдавал…

Я узнал твои желанья, мы сказали друг другу — нет!..

Теперь мы мокнем под дождем на расстоянии планет…

По проводам, по ветру, по воде…

Летит послание мое тебе…

…Смотри… как извивается и падает вниз, небо в огнях,

Твой рассвет — это кварцевый свет.

Посмотри на меня!

Посмотри, посмотри мне в глаза!

Посмотри!..

Посмотри, посмотри мне в глаза!

По проводам, по ветру, по воде…

Летит послание мое тебе…

Тебе одной его прочту,

Держа твою ладонь в своей руке.

Тебе одной его прочту,

Держа твою ладонь в своей руке.

Все предметы передвинуты в комнате,

Не реагируют глаза на свет,

Твоего пробуждения,

Дожидаться сотни лет…

ТЫ порхаешь, изящно как тень, в моей душе.

Твой рассвет — это кварцевый свет, до конца твоих жалких дней!

Предавал, ненавидя, играя, превращая живое в стекло!..

Я не тот, за кого себя выдавал, пряча лицо.

Я не тот, за кого себя выдавал!..

Я не тот, за кого себя выдавал!

Узнавая тебя, я прочитал все твои дневники,

Покрытые пылью, забыты чувства моей вины…

Я узнал, твои желанья, мы сказали друг другу — нет!

Теперь мы мокнем под дождем на расстоянии планет…

Твой рассвет — это кварцевый свет

Навсегда!

Твой рассвет — это кварцевый свет

Навсегда!..

Відкрий, для мене свої двері,

Впусти осінній холод, я не торкну тебе — повір.

Зраджував, ненавидячи, граючи, перетворюючи живе на скло.

Я не той за себе видавав, ховаючи обличчя.

Я не того, за кого себе видавав...

Я не того, за кого себе видавав...

Я впізнав твої бажання, ми сказали один одному—ні!..

Тепер ми мокнем під дощем на відстані планет...

По проводах, по вітру, по воді ...

Летить моє послання тобі...

…Дивись… як звивається і падає вниз, небо у вогнях,

Твій світанок - це кварцове світло.

Поглянь на мене!

Подивися, подивися мені в очі!

Подивися!..

Подивися, подивися мені в очі!

По проводах, по вітру, по воді ...

Летить моє послання тобі...

Тобі однієї його прочитаю,

Тримаючи твою долоню у своїй руці.

Тобі однієї його прочитаю,

Тримаючи твою долоню у своїй руці.

Усі предмети пересунуті в кімнаті,

Не реагують очі на світло,

Твого пробудження,

Чекати сотні років.

Ти пурхаєш, витончено як тінь, у моїй душі.

Твій світанок - це кварцове світло, до кінця твоїх жалюгідних днів!

Зраджував, ненавидячи, граючи, перетворюючи живе на скло!..

Я не той, за кого себе видавав, ховаючи обличчя.

Я не той, за кого себе видавав!

Я не той, за кого себе видавав!

Впізнаючи тебе, я прочитав усі твої щоденники,

Покриті пилом, забуті почуття моєї провини.

Я дізнався, твої бажання, ми сказали один одному - ні!

Тепер ми мокнем під дощем на відстані планет...

Твій світанок - це кварцове світло

Назавжди!

Твій світанок - це кварцове світло

Назавжди!