The Letter -

It’s been two years since I last wrote

Not since the day we first stepped off the boat

At a place called New York, Late in the spring

The start of the ending of everything

Sold my father’s gold watch, caught a train headed west

With the promise our destiny was manifest

Just we two going through territory unknown

But it was better than being alone

The land was ours, sort of felt odd

Breaking our backs while we were breaking the sod

And the summer was bad, winter was worse

Building our dreams but pneumonia struck first

In her bed, near to death, she looked radiant still

«Don't cry for me boy, for you know it’s God’s will

Just hold now my hand, let me look in your eyes

You’re the last thing I’ll see as I die.»

So I buried my heart with her in the ground

And what I have lost can never be found

Bottle in hand I’m spiraling down

Loraine come back to me, Loraine come back to me

Loraine I am broken, I pray that you’ll come back to me

Hope this finds you well, it’s spring once again

The birds have returned and the crops are all in

And the shadow has passed, but the fire remains

I know that I live cuz I still feel the pain

A young apple tree burst into bloom just today

On the spot where my lover lies resting away

And it makes me feel week and makes me feel strong

And I know my Loraine still lives on

Минуло два роки, як я востаннє писав

Не з того дня, коли ми вперше зійшли з човна

У місці під назвою Нью-Йорк, пізно навесні

Початок кінця усього

Продав золотий годинник мого батька, спіймав потяг, який прямував на захід

З обіцянкою наша доля виявилася

Просто ми вдвох їдемо через невідому територію

Але це було краще, ніж бути на самоті

Земля була наша, якось дивно

Ломали спини, коли ламали дернину

А літо було погане, зима гірша

Будуємо наші мрії, але пневмонія вдарила першою

У своєму ліжку, біля смерті, вона все ще виглядала сяючою

«Не плач за мною, хлопче, бо знаєш, що на це Божа воля

Просто тримай мене за руку, дозволь мені поглянути в твої очі

Ти останнє, що я побачу, коли помру».

Тому я поховав з нею серце в землі

І те, що я втратив, ніколи не знайдеш

З пляшкою в руці я рухаюся вниз

Лорейн повернись до мене, Лорейн повернись до мене

Лорейн, я розбитий, я молюсь, щоб ти повернувся до  мене

Сподіваюся, це вас заспокоїть, знову весна

Птахи повернулися, і врожай весь

І тінь пройшла, а вогонь залишився

Я знаю, що живу, бо все ще відчуваю біль

Саме сьогодні зацвіла молода яблуня

На місці, де лежить мій коханий, відпочиваючи

І це змушує мене відчувати себе тиждень і змушує мене відчувати себе сильним

І я знаю, що моя Лорейн досі живе