Holocaust - The Jackals

The city grieves over another loss

Everyone’s still afraid

For what should we suffer?

That feels like it will never end

That deceitful and worthless civilization

Couldn’t stave off those floods of blood

Weapons tremble in the hands of the young

Those eyes hadn’t seen much

They just started to love that world and life

Who will answer for this?

Are they the ones who report and discourse?

They see hospitals and dyings

Those who still claims there’s nothing above

Apart from serving them

The eyes see the truth

They know the fear of death is stronger

The humankind will never agree with itself

Until it faces the invasion

No matter how many years it takes, we will not change

The war, another war

And then some war again.

War won’t stop

It’s blind as those who start it

We’ll become ash tonight

It’s easy for us as we’ve been burning for too long

We’ll be blown away by casual winds

Only the wind will keep it all

All the facts will be rewritten by centuries

Turning the history into the myth

All our thoughts are just remains

Civilization is a dreadful plant

That cannot grow and cannot bloom

Until it’s showered with tears and blood

We nearly lost any respect to death

The war was so distant and strange

Nobody knew what could happen next day

And what do we have now?

Who will answer for it?

Horrifying screams and moans around

Those are the moans of that long-suffering world

And those moans contain all the sorrow of the living flesh

Burning pain becomes an installation

Turning the space into despair

We’ll become ash tonight

It’s easy for us as we’ve been burning for too long

We’ll be blown away by casual winds

Only the wind will keep it all

All the facts will be rewritten by centuries

Turning the history into the myth

All our thoughts are just remains

Місто сумує через чергову втрату

Всі ще бояться

За що ми повинні страждати?

Таке враження, що це ніколи не закінчиться

Ця брехлива і нікчемна цивілізація

Не міг запобігти ці потоки крові

Зброя тремтить у руках молодих

Ці очі мало що бачили

Вони тільки почали любити той світ і життя

Хто за це відповість?

Чи вони ті, хто звітує та виступає?

Вони бачать лікарні та вмирають

Ті, хто все ще стверджує, що вище нічого немає

Крім обслуговування їх

Очі бачать правду

Вони знають, що страх смерті сильніший

Людство ніколи не погодиться з собою

Поки він не зіткнеться з вторгненням

Скільки б років не знадобилося, ми не змінимося

Війна, ще одна війна

А потім знову війна.

Війна не зупиниться

Він сліпий, як ті, хто його починає

Сьогодні ввечері ми станемо попелом

Нам це легко, оскільки ми горіли занадто довго

Нас здуватимуть випадкові вітри

Тільки вітер утримає все це

Усі факти будуть переписані століттями

Перетворення історії на міф

Усі наші думки – це лише залишки

Цивілізація — жахлива рослина

Це не може рости і не може цвісти

Поки не заллється сльозами і кров’ю

Ми майже втратили будь-яку повагу до смерті

Війна була такою далекою і дивною

Ніхто не знав, що може статися наступного дня

І що ми зараз маємо?

Хто за це відповідатиме?

Навколо жахливі крики й стогони

Це стогони того багатостраждального світу

І в цих стогонах міститься весь смуток живої плоті

Пекучий біль стає інсталяцією

Перетворення простору на відчай

Сьогодні ввечері ми станемо попелом

Нам це легко, оскільки ми горіли занадто довго

Нас здуватимуть випадкові вітри

Тільки вітер утримає все це

Усі факти будуть переписані століттями

Перетворення історії на міф

Усі наші думки – це лише залишки