Simon - The Impossibles

he wakes himself up with a monkey wrench, straightens out his spine,

he does it all the time, everytime.

no matter how hard he may scrub, he’s just rubbing it in.

he washes his hair with a bar of soap, but it doesnt get it clean.

its like a smack in the face, or a shot in the arm,

he doesnt appear but he doesnt do any harm.

he’d rather just sustain in his comfortable routine,

his comfortable routine and a mad magazine

chorus:

he’s got a ball point pen tattoo on the skin streched across his bones.

theres nothing worse than being in a crowded room,

and feeling all alone

he’s got a ball point pen tattoo on the skin streched across his bones.

theres nothing worse than being in a crowded room,

and feeling all alone

sits on the curb from dusk till dawn, he’s peeling off his core,

ripped up and torn

its better living through chemistry, its an escape,

its a vulnerability, and then the twilight comes

він прокидається за допомогою гайкового ключа, випрямляє хребет,

він робить це весь час, кожного разу.

незалежно від того, наскільки сильно він може скрабувати, він просто втирає це.

він миє волосся шматочком мила, але воно не очищає його.

це як удар по обличчю або постріл в руку,

він не з’являється, але він не заподіює шкоди.

він воліє просто підтримувати свою комфортну рутину,

його комфортна рутина та божевільний журнал

приспів:

у нього татуювання кулькової ручки на шкірі, яка розтягнута на його кістках.

немає нічого гіршого, ніж перебувати в переповненій кімнаті,

і відчувати себе самотнім

у нього татуювання кулькової ручки на шкірі, яка розтягнута на його кістках.

немає нічого гіршого, ніж перебувати в переповненій кімнаті,

і відчувати себе самотнім

сидить на узбіччі від заходу до світанку, він обдирає серцевину,

розірваний і розірваний

краще жити через хімію, це втеча,

це вразливість, а потім настають сутінки