A Dead World At Sunrise - The Human Abstract

Now that we’ve reached the end, and I’m the only one surviving

I’m just waiting for the morning light to touch my skin, warm my heart

But I see a dead world at sunrise, a dead world at sunrise

And nothing can reverse the state

Who now will pray and save my soul when hell ascends and calls my name?

I’m alone, so forth and so on

Their faces left, I’m longing for death, I’m in torture, torture…

It’s all that’s left of my memories

The cold hard truth, bitter and sweet

Though I can’t touch them, see them

They are there, silent…

They listen, silent though they listen.

x2

But I see a dead world at sunrise, a dead world at sunrise

And nothing can reverse the state

We are still one

Oh yes, I’m back

I’m left missing pieces of myself, of myself

Missing pieces of myself, of myself, of myself.

x2

(…Then I looked, and I heard a messenger flying in midheaven, shouting aloud,

«Woe, woe, woe to those who dwell upon the earth, because of the voices of

those who are yet to sound!»)

Тепер, коли ми дійшли до кінця, і я єдиний вижив

Я просто чекаю, коли ранкове світло торкнеться моєї шкіри, зігріє моє серце

Але я бачу мертвий світ на схід сонця, мертвий світ на схід сонця

І ніщо не може змінити стан

Хто тепер помолиться і врятує мою душу, коли пекло зійде й покличе моє ім’я?

Я один, і так далі і так далі

Їхні обличчя залишилися, я тужу за смерті, я в катуваннях, катуваннях…

Це все, що залишилося від моїх спогадів

Холодна жорстка правда, гірка і солодка

Хоча я не можу доторкнутися до них, бачу їх

Вони там, мовчать…

Слухають, мовчать, хоч слухають.

х2

Але я бачу мертвий світ на схід сонця, мертвий світ на схід сонця

І ніщо не може змінити стан

Ми все ще одне ціле

Так, я повернувся

Мені не вистачає частин самого себе, самого себе

Не вистачає шматочків себе, себе, себе.

х2

(…Тоді я подивився й почув гінця, який летів посеред неба, кричачи вголос:

«Горе, горе, горе тим, хто живе на землі, через голоси

ті, хто ще прозвучить!»)