Richard Speck - The Gun Club

In my sleep,

in my sleep last night

In my dream,

in my dream last night

In the dark,

in the dark last night

In the hall,

walked Richard Speck last night

[Going back.

Going way back.

Rewind.

Chichichichichichi.

Going way back to 1966.

My mother was talking with her sister about some nurses who were murdered up in Seattle late in the night.

Her description of these murders was vivid, and she

accurately identified with the fear that the surviving must have felt,

all curled

up underneath that bed listening to her friends get killed one at a time.

Waiting

for the moment she too would be discovered and disposed of.

Hence, in my overcrowded childhood mind, these murders played out time and time

again

like a sickly off-Broadway production that keeps getting revived.

And so, sometimes in my dreams, Richard Speck walks the hall at night.]

У моєму сні,

минулої ночі уві сні

У моєму сні,

у моєму сні минулої ночі

В темно,

минулої ночі в темряві

в залі,

гуляв Річард Спек минулої ночі

[Повернутися.

Йдучи назад.

Перемотати назад.

Чічічічічічі.

Повертаючись до 1966 року.

Моя мати розмовляла зі своєю сестрою про медсестер, які були вбиті в Сіетлі пізно вночі.

Її опис ціх вбивств був яскравим, і вона

точно ототожнюється зі страхом, який вижили, напевно, відчували,

весь згорнувся

під цим ліжком, слухаючи, як її друзів вбивають по одній.

Очікування

на даний момент вона також буде виявлена ​​та знищена.

Тому в моїй переповненій дитячій свідомості ці вбивства відбувалися час і час

знову

як хвороблива позабродвейська постановка, яка постійно відроджується.

І тому іноді в моїх снах Річард Спек ходить по залу вночі.]