A Man. A Plan. A Canal. Panama. - The Fall of Troy

The turn of the century, that’s turning out wrong.

No matter what words they say, you can rest assured.

The stinging wind, surrounding is.

Pulling strings, and clipping wings, I knew there was no time.

We can dream, and speak through sleep, and in our minds, pick out the signs.

I ruined all the lines.

The turn of the century, that’s turning out wrong.

No matter what words they say, you can rest assured.

She comes over to me, and takes a seat right across from the sea.

She answers questions and pulls from the deep.

Calling out to the sun, to the sun.

Freeze frames were intended, but lacking funds.

If you knew you’d suffer.

I’m making it up.

Eyes that speak when feeling, nothing’s solved.

Lost my sense of direction, de-railed, eject, off the starboard side.

Who am I to demand their lives?

Their fate is mine.

Will I survive?

So sweet you called, but I won’t answer…

So sweet you called, but I won’t answer…

Force-feed your ego compactor…

And let go!

And let go!

If my reputation precedes me,

then I’m staying here comatose.

You get your way, I’ll get on mine!

Shutter at the sight of the front door, my heart might stop.

As thin as innuendo I stare through her windows.

Play the night away, I play the night away for fear of nothing to win.

You asked for my opinion?

I’m keeping my hands to myself!

На рубежі століття це виявляється неправильним.

Які б слова вони не говорили, ви можете бути впевнені.

Колючий вітер, навколишній.

Натягуючи шнурки й підстригаючи крила, я знав, що часу немає.

Ми можемо мріяти та говорити через сон, а також у нашому розумі вибирати ознаки.

Я зіпсував усі рядки.

На рубежі століття це виявляється неправильним.

Які б слова вони не говорили, ви можете бути впевнені.

Вона підходить до мене й сідає напроти моря.

Вона відповідає на запитання і тягне з глибини.

Заклик до сонця, до сонця.

Стоп-кадри були призначені, але бракувало коштів.

Якби ти знав, що постраждаєш.

Я вигадую.

Очі, які говорять, коли відчувають, нічого не вирішується.

Втратив почуття пряму, зійшов з рейок, катапультований, з правого борту.

Хто я щоб вимагати їхнього життя?

Їхня доля — моя.

Чи виживу я?

Так мило, що ти дзвонив, але я не відповідаю…

Так мило, що ти дзвонив, але я не відповідаю…

Примусово нагодуйте свого его-компактора…

І відпусти!

І відпусти!

Якщо моя репутація передує мені,

тоді я залишуся тут у комі.

Ви добиваєтеся свого, а я — своїм!

Закрий віконниці, побачивши вхідні двері, моє серце може зупинитися.

Тонкий, як інсинуація, я дивлюсь у її вікна.

Грайте всю ніч, я граю всю ніч, боюся нічого виграти.

Ви запитали мою думку?

Я тримаю руки при собі!