A Whiter Shade of Pale - The Everly Brothers

We tripped the light Fandango

And turned cartwheels 'cross the floor

I was feeling kind of seasick

But the crowd called out for more

The room was humming harder

As the ceiling flew away

When we called out for another drink

The waiter brought a tray

So it was that later

As the miller told his tale

That her face at first just ghostly

Turned a whiter shade of pale

She said, «There is no reason

And the truth is plain to see»

But I wandered through my playin' cards

And would not let her be

One of sixteen vestal virgins

Who were leaving for the coast

And although my eyes were open

They might have just as well have been closed

So it was that later

As the miller told his tale

That her face at first just ghostly

Turned a whiter shade of pale

She said, «I'm here on a shore leave;

Though we were miles at sea»

I pointed out this detail

And forced her to agree

Saying, «You must be the mermaid

Who took King Neptune for a ride»

And she smiled at me so sweetly

That my anger straightway died

And so it was that later

As the miller told his tale

That her face at first just ghostly

Turned a whiter shade of pale

Ми зачепили легкий Fandango

І повернуті колеса перетинають підлогу

У мене була морська хвороба

Але натовп закликав більше

У кімнаті гуло сильніше

Як стеля відлетіла

Коли ми закликали ще випити

Офіціант приніс піднос

Так сталося пізніше

Як мірошник розповів свою історію

Що її обличчя спочатку просто примарне

Став білим відтінком блідого кольору

Вона сказала: «Немає причин

І правду просто бачити»

Але я поблукав у своїх гральних картах

І не дозволив їй бути

Одна з шістнадцяти дів весталок

Які йшли на узбережжя

І хоча мої очі були відкриті

Вони також могли бути закриті

Так сталося пізніше

Як мірошник розповів свою історію

Що її обличчя спочатку просто примарне

Став білим відтінком блідого кольору

Вона сказала: «Я тут у відпустці на берег;

Хоча ми були за милі на морі»

Я вказав на цю деталь

І змусив її погодитися

Сказавши: «Ти, мабуть, русалка

Хто покатався на царя Нептуна»

І вона так мило посміхнулася мені

Щоб мій гнів негайно вмер

І так це було пізніше

Як мірошник розповів свою історію

Що її обличчя спочатку просто примарне

Став білим відтінком блідого кольору