In Distress - The End

Said the metropolis to the ocean depths, amidst its vast and murky expanses

For how much longer must we all hold our stale breaths?

Our lungs are stretched

And will we ever stop feeling anxious, and when will we rest?

Our laurels have been picked

And then the tides boldly replied in chorus the waves did roar

Against the open shores

Timelessness is but a mere instant and you missed it

It slipped right through the cracks and in between your calloused fingertips

And there it goes again

Said the blind fawn to the circled pack of predators that had gathered in the

Wooded clear

I never once questioned my life’s purpose or my self worth

And as the saliva strands soaked into the earth, she spoke these final words

And a serene hush fell throughout the forest

Her infant voice was ominous

Timelessness is but a mere instand and you missed it

It slipped right through the cracks and in between your calloused fingertips

And there it goes again

F*ck it, it cannot be caught

There are no pauses in this bleak and tragic drama

You’ve only got a minute so what will you do with it?

Oh, f*ck it, you’ve missed it once again

It died within a breath

The eleventh hour

It’s now or never

You’ll lack luster when it’s over

At least then feign despair

It’s a brilliant flicker, the point of the pen

The jagged peak of the fabled mountain

Now you can say you’ve been

Down, down, down into a dismal dire spiral

Follow the arrows they will show us all the way

Down, down, down were not getting any closer

But at least it feels better than standing still

Down, down and lost within the segments of the circle

All the radians are as brilliant as the sun

Down, down, down without a hint of feeling remorse

For the mirriage of the chasm to the falling swan

Сказав мегаполіс до океанських глибин, серед його величезних і темних просторів

Скільки ще ми всі повинні затримувати несвіже дихання?

Наші легені розтягнуті

І чи перестанемо ми колись переживати, і коли ми відпочинемо?

Наші лаври зібрані

І тоді припливи сміливо відповіли хором, хвилі справді зашуміли

Проти відкритих берегів

Позачасовість — це лише мить, і ви пропустили це

Воно прослизнуло прямо крізь тріщини та між твоїми мозолистими кінчиками пальців

І ось знову

Сказав сліпий оленят обведеній зграї хижаків, які зібралися в 

Лісистий чистий

Я жодного разу не ставив під сумнів мету свого життя чи свою самоцінність

І коли нитки слини вбиралися в землю, вона промовила ці останні слова

І в лісі запанувала тиха тиша

Її дитячий голос був зловісним

Позачасовість — це лише миттєво, і ви його пропустили

Воно прослизнуло прямо крізь тріщини та між твоїми мозолистими кінчиками пальців

І ось знову

До біса, його не можна зловити

У цій похмурій і трагічній драмі немає пауз

У вас лише хвилина, то що ви з нею робитимете?

О, ч*нь, ти знову пропустив це

Воно померло на вдиху

Одинадцята година

Зараз або ніколи

Вам не вистачить блиску, коли все закінчиться

Тоді принаймні вдавати відчай

Це блискуче мерехтіння, вістря ручки

Зубчаста вершина легендарної гори

Тепер ви можете сказати, що були

Вниз, вниз, вниз у жахливу жахливу спіраль

Дотримуйтесь стрілок, які вони покажуть нам усю дорогу

Вниз, вниз, вниз не ставали ближче

Але принаймні це краще, ніж стояти на місці

Вниз, вниз і втрачено в сегментах кола

Усі радіани блискучі, як сонце

Вниз, вниз, вниз без натяку на докори сумління

Для дива прірви до падаючого лебедя