Back Home to Derry - The Davitts

In eighteen o'three we sailed out to sea

Out from the sweet town of Derry

For Australia bound if we didn't all drown

And the marks of our fetters we carried

In our rusty iron chains we cried for our weans

Our good women we left in sorrow

As the mainsails unfurled, our curses we hurled

On the English, and thoughts of tomorrow

At the mouth of the Foyle, bid farewell to the soil

As down below decks we were lying

O'Doherty screamed, woken out of a dream

By a vision of bold Robert dying

The sun burned cruel as we dished out the gruel

Dan O'Connor was down with a fever

Sixty rebels today bound for Botany Bay

How many will meet their reciever

Oh... I wish I was back home in Derry

Oh... I wish I was back home in Derry

I cursed them to hell as her bow fought the swell

Our ship danced like a moth in the firelight

White horses rode high as the devil passed by

Taking souls to Hades by twilight

Five weeks out to sea, we were now forty-three

We buried our comrades each morning

In our own slime we were lost in a time

Of endless night without dawning

Van Diemen's land is a hell for a man

To end out his whole life in slavery

Where the climate is raw and the gun makes the law

Neither wind nor rain care for bravery

Twenty years have gone by, I've ended my bond

My comrades ghosts walk behind me

A rebel I came - I'm still the same

On the cold winters night you will find me

О вісімнадцятій третій ми випливли в море

Зі милого містечка Деррі

До Австралії, якби ми всі не потонули

І сліди наших кайданів ми несли

У наших іржавих залізних ланцюгах ми плакали за відлучками

Наші добрі жінки ми залишили в скорботі

Коли гроти розгорталися, ми кидали наші прокльони

Про англійську і думки про завтрашній день

У гирлі Фойла попрощайтеся з ґрунтом

Як під палубою, ми лежали

— закричав О'Доерті, прокинувшись від сну

Баченням сміливого Роберта, що вмирає

Сонце палило жорстоко, коли ми розливали кашку

У Дена О'Коннора піднялася температура

Шістдесят повстанців сьогодні вирушили до Ботані-Бей

Скільки зустріне свого одержувача

О... хотів би повернутися додому в Деррі

О... хотів би повернутися додому в Деррі

Я прокляв їх до пекла, коли її лук боровся з набряком

Наш корабель танцював, як мотиль у сяйві багаття

Білі коні піднялися високо, коли диявол проходив повз

Забираючи душі в Аїд у сутінках

Через п’ять тижнів у морі нам було сорок три

Ми щоранку ховали наших товаришів

У власному слизі ми загубилися в часі

Безкінечної ночі без світанку

Земля Ван Дімена — це пекло для людини

Щоб закінчити все своє життя в рабстві

Там, де поганий клімат і рушниця робить закон

Ні вітер, ні дощ не дбають про хоробрість

Двадцять років минуло, я розірвав свої зв'язки

За мною ходять привиди моїх товаришів

Бунтар я прийшов - я все той же

У холодну зимову ніч ти знайдеш мене