Empty the Void - The Dali Thundering Concept

We’re the orphans of humanity

We only learn the price of things once they’ve disappeared

Remains of a dying breed

This is the witness of blank minds in a colorblind reality

We’re looking for answers to questions we can’t conceive

Complaints of a frying brain

We’ll lay the myths as cornerstones for our society

We’re all lost, we’ve breathed the omega breeze

We’re branded, ain’t brain-dead, we’re brand new

Our minds are clean

Our bright eyes On this broken world are blinded

We’re all haunted, bonded in this holy lack of memory

We’re confused, hollow, divided

Claim to remember and we’ll bend a fucking knee

We ride wrecked cars on bull backs through this global no man’s land

We’re fucking nomads, We’re hunchbacks

Clinging to the thread of a long gone past

What will grow through the ashes?

Is this the end, is this the end or the genesis?

Will trees grow tall through the carcasses?

Are we just ants under a giant’s matches?

Will we be burning corpses?

What will grow through the ashes?

Is this the end, is this the end or the genesis?

Will roots push through the asphalt cracks?

Will we choose utopia or whiplashes?

Will this hell be everlasting?

Green patches maculate the concrete

A budding life bluntly stains misery

Alone and incomplete, we stand untouched at the center of this new born beauty

We’re parasites, are we part of this scheme?

We’re parasites, are we even human anymore?

Damaged is the new black

Ми сироти людства

Ціну речей ми дізнаємося лише після того, як вони зникнуть

Залишки вмираючої породи

Це свідок порожніх розумів в дальтоніковій реальності

Ми шукаємо відповіді на запитання, які не можемо уявити

Скарги на смажений мозок

Ми закладемо міфи як наріжний камінь для нашого суспільства

Ми всі розгублені, ми вдихнули омегу

Ми брендовані, ми не безглузді, ми абсолютно нові

Наш розум чистий

Наші світлі очі У цьому зламаному світі засліплені

Ми всі переслідувані, пов’язані цією святою відсутністю пам’яті

Ми розгублені, пусті, розділені

Стверджуйте, щоб запам’ятати, і ми зігнемо коліна

Ми їдемо на розбитих автомобілях на бичих спинах по цій глобальній нічній землі

Ми прокляті кочівники, ми горбати

Чіплятися за нитку давно минулого

Що проросте крізь попіл?

Це кінець, це кінець чи генезис?

Чи виростуть дерева через туші?

Чи ми мурахи під сірниками велетня?

Ми спалюватимемо трупи?

Що проросте крізь попіл?

Це кінець, це кінець чи генезис?

Чи проштовхнеться коріння крізь тріщини асфальту?

Ми оберемо утопію чи хлисти?

Чи буде це пекло вічним?

Зелені плями помішують бетон

Початок життя прямо заплямує нещастя

Поодинокі й неповні, ми стаємо недоторканими в центрі цієї новонародженої краси

Ми паразити, ми частини цієї схеми?

Ми паразити, ми вже взагалі люди?

Пошкоджений новий чорний