Entropy - The Collection

This cigarette is doing nothing for me

I still feel the tension in my veins

And all my borrowed habits haven’t left me less erratic

The lines keep growing deeper on my face

All that I had lost suddenly hit me

Like a brick wall, in Memphis, Tennessee

A stranger lent their kindness in the form of an air mattress

And love and sorrow led me to my sleep

Does everything fall apart like the rain tears from the clouds?

And will it all go back again when the sun

When the sun comes back out?

All my friends migrated to the west coast

Like a goldrush, like an earthquake mountain-range

But as soon as I arrived, they were the angels at my side

I almost forgot how much here had changed

Does everything fall apart like the winter tears the leaves?

And will they all grow back again when the world

When the world finally sleeps?

I no longer think of my mistakes as a shovel by a grave

‘Cause each one whittled down a part of me I wasn’t proud of

I think I can afford myself some grace

The future is a void we cannot look into

But the emptied cup is free to get filled up

The same spirit still dwells within the thin walls of my shell

I am amazed at all the ways to fall in love

Does everything fall apart like the shore torn by the sea?

'Cause each time I come back again

I’m ready, I’m ready, I’m ready to leave

I’m ready to leave

Ця сигарета мені нічого не допомагає

Я все ще відчуваю напругу в моїх венах

І всі мої запозичені звички не зробили мене менш непостійним

Зморшки на моєму обличчі стають все глибшими

Усе, що я втратив, раптово вразило мене

Як цегляна стіна, у Мемфісі, Теннессі

Незнайомець позичив свою ласку у вигляді надувного матраца

І любов і печаль привели мене до сну

Невже все розвалюється, як дощ з хмари рветься?

І чи все це повернеться знову, коли сонце

Коли сонце знову вийде?

Усі мої друзі переїхали на західне узбережжя

Як золота лихоманка, як гірський хребет від землетрусу

Але як тільки я прибув, вони були ангелами зі мною

Я майже забув, як багато тут змінилося

Усе розвалюється, як зима листя рве?

І чи всі вони знову відростуть, коли світ

Коли світ нарешті спить?

Я більше не думаю про свої помилки, як про лопату біля могили

Тому що кожен з них применшив частину мене, якою я не пишався

Я думаю, що можу дозволити собі трохи ласки

Майбутнє — це порожнеча, в яку ми не можемо зазирнути

Але спорожнену чашку можна безкоштовно наповнити

Той самий дух все ще живе в тонких стінах моєї раковини

Я вражений усіма способами закохатися

Невже все руйнується, як берег, розірваний морем?

Тому що кожного разу я повертаюся знову

Я готовий, я готовий, я готовий піти

Я готовий піти