Lost At Sea - The Casket Lottery

Floating like driftwood

Enslaved by the sea

Resolutely refusing to die

Without amnesty

Hes tossed by the waves

Hes all out of flares

Nobody saves

Nobody cares

Dehydrated lips speak words of despair

In unanswered prayer

Amidst a sea of words

He only hears the sound of sea birds

Who only whisper of a world beyond the waves

And all those points of light

The gently winking stars of night

Not out of sight but still his eyes are glazed

And though his eyes perforate the horizon

He still can’t find escape from his world

He lifts his head in unwanted motion

But he can’t see himself tonight

Just broken starlight

And waves

Stupid and headstrong

She stands on the beach

Shes calling his name out

But he doesn’t hear her voice from where

His vessel so small

Boats bullied by waves

To nowhere at all

Dehydrated lips speak words of despair

In unanswered prayer

Amidst a sea of words He only hears the sound of sea birds

Who only whisper of a world beyond the waves

And all those points of light

The gently winking stars of night

Not out of sight but still his eyed are glazed

Keep calling his name

Keep calling perhaps he’ll hear you

Keep calling his name

Maybe now he’s not the one

The one whos exiled form the world of you and me The one who can’t be reached the one who’s lost at sea

The one whose social skills have gone to atrophy

The one who drifts apart the one who’s lost at sea

The one whos lost at sea.

Floating like driftwood.

Пливе, як корч

Поневолений морем

рішуче відмовлятися померти

Без амністії

Його кидають хвилі

У нього закінчилися спалахи

Ніхто не рятує

Всім все одно

Зневоднені губи говорять слова відчаю

У молитві без відповіді

Серед моря слів

Він чує лише звук морських птахів

Які лише шепочуть про світ за хвилями

І всі ці точки світла

Ніжні зірки ночі

Не зникаючи з поля зору, але все одно його очі засклені

І хоча його очі пробивають горизонт

Він досі не може знайти втечу зі свого світу

Він піднімає голову в небажаному русі

Але він не може побачити себе сьогодні ввечері

Просто зламане зоряне світло

І хвилі

Дурний і завзятий

Вона стоїть на пляжі

Вона називає його ім'я

Але звідки він не чує її голосу

Його посудина така маленька

Човни, на яких знущаються хвилі

Зовсім нікуди

Зневоднені губи говорять слова відчаю

У молитві без відповіді

Серед моря слів Він чує лише голос морських птахів

Які лише шепочуть про світ за хвилями

І всі ці точки світла

Ніжні зірки ночі

Не зникаючи з поля зору, але все одно його очі засклені

Продовжуйте називати його ім’я

Продовжуйте дзвонити, можливо, він вас почує

Продовжуйте називати його ім’я

Можливо, тепер він не той

Той, хто вигнаний зі світу ти і мене Той, кого неможливо доступити, той, хто загубився в морі

Той, чиї соціальні навички атрофувалися

Той, хто розлучається, той, хто загубився в морі

Той, хто загинув у морі.

Пливе, як корч.