Faded Coat Of Blue - The Carter Family

My brave boy sleeps in his faded coat of blue

In a lonely grave unknown lies a heart that beats so true

He sank faint and hungry among the Spanish brave

And they laid him sad and lonely within his nameless grave

No more the bugle calls the weary one

Rest noble spirit in their graves unknown

For we’ll find you and know you among the good and true

Where a robe of white is given for a faded coat of blue

He cried «give me water and just a little crumb

And my mother she will bless you through all the years to come

And tell my sweet sister so gentle good and true

That I’ll meet her up in heaven in my faded coat of blue»

No dear one was nigh him to close his mild blue eyes

No gentle voice was by him to give him sweet replies

No stone marks the lonely sod on a lad so brave and true

In a lonely grave he’s sleeping in his faded coat of blue

Мій хоробрий хлопчик спить у своєму вицвілому синьому пальті

В самотній могилі невідомо лежить серце, яке б’ється так правдиво

Він тонув слабкий і голодний серед іспанських хоробрих

І вони поклали його сумного й самотнього в безіменну могилу

Більше не горн кличе втомленого

Спочивай шляхетний дух у їхніх могилах невідомих

Бо ми вас знайдемо і пізнаємо серед добрих і правдивих

Там, де білий одяг дають за вицвіле пальто блакитного кольору

Він закричав: «Дай мені води та трошки крихти

І моя мама, вона благословить вас на всі наступні роки

І скажи моїй милій сестрі так ніжно, добре й правдиво

Що я зустріну її на небесах у моєму вицвілому синьому пальті»

Поруч із ним не був любий, хто заплющив би свої ніжні блакитні очі

Поруч із ним не було ніжного голосу, щоб дати йому солодкі відповіді

Жоден камінь не позначає самотнього дерна на юнака, такого мужнього та правдивого

У самотній могилі він спить у своєму вицвілому синьому пальті